Суддя Вищого адміністративного суду України Бившева Л.І.,

розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2

до Президента України

про визнання бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

ОСОБА_1 та ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України як до суду першої інстанції з позовом до Президента України, у якому просив: визнати бездіяльність Президента України, яка полягає у невжитті заходів у порядку статті 102 Конституції України щодо відновлення порушеного Бабушкінським районним судом міста Дніпропетровська конституційного права ОСОБА_1, передбаченого статтями 21, 29 Конституції України; зобов'язати Президента України в порядку статті 102 Конституції України відновити порушені Бабушкінським районним судом міста Дніпропетровська конституційні права ОСОБА_1, передбачені статтями 21, 29 Конституції України.

Також, ОСОБА_1 порушив клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке обгрунтував тим, що він позбавлений можливості його сплатити, оскільки перебуває в Дніпровському слідчому ізоляторі.

Враховуючи, що до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, та неможливість у зв'язку з цим сплати ним судового збору, суд, виходячи з положень статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України, задовольняє клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання адміністративного позову.

Частиною 4 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Президента України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, необхідною умовою для розгляду справи за правилами адміністративного судочинства є здійснення суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а саме: коли хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти, відповідно, зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

Глава 6 розділу III Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) виокремлює види адміністративних спорів, вирішення яких потребує спеціального, виключного врегулювання нормами процесуального права.

До таких, зокрема, віднесені публічно-правові спори, звернені до Президента України щодо оскарження на предмет законності (крім конституційності) його указів, розпоряджень, дій чи бездіяльності, які розглядаються Вищим адміністративним судом України як судом першої інстанції (стаття - 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 102 Конституції України визначено, що Президент України є главою держави і виступає від її імені, є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України (254к/96-ВР) , прав і свобод людини і громадянина.

Повноваження Президента України закріплені у статті 106 Конституції України, відповідно до положень якої Президент України: забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави; звертається з посланнями до народу та із щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України; представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України; приймає рішення про визнання іноземних держав; призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав; призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України (254к/96-ВР) відповідно до статті 156 цієї Конституції, проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою; призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у строки, встановлені цією Конституцією; припиняє повноваження Верховної Ради України у випадках, передбачених цією Конституцією (254к/96-ВР) ; вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, сформованої відповідно до статті 83 Конституції України, подання про призначення Верховною Радою України Прем'єр-міністра України в строк не пізніше ніж на п'ятнадцятий день після одержання такої пропозиції; вносить до Верховної Ради України подання про призначення Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України; призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Генерального прокурора; призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ради Національного банку України; призначає на посади та звільняє з посад половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення; вносить до Верховної Ради України подання про призначення на посаду та звільнення з посади Голови Служби безпеки України; зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності цій Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності; скасовує акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим; є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави; очолює Раду національної безпеки і оборони України; вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань; приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України; приймає у разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації - з наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою України; призначає на посади третину складу Конституційного Суду України; присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги та інші вищі спеціальні звання і класні чини; нагороджує державними нагородами; встановлює президентські відзнаки та нагороджує ними; приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, про надання притулку в Україні; здійснює помилування; створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби; підписує закони, прийняті Верховною Радою України; має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів (крім законів про внесення змін до Конституції України (254к/96-ВР) ) з наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України; здійснює інші повноваження, визначені Конституцією України (254к/96-ВР) . Президент України не може передавати свої повноваження іншим особам або органам. Президент України на основі та на виконання Конституції (254к/96-ВР) і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України. Акти Президента України, видані в межах повноважень, передбачених пунктами 5, 18, 21 цієї статті, скріплюють підписами Прем'єр-міністр України і міністр, відповідальний за акт та його виконання.

З аналізу зазначених вище положень вбачається, що виступаючи гарантом прав і свобод людини і громадянина Президент України не наділений повноваженнями щодо втручання у здійснення правосуддя, впливу на суд або суддів у будь-який спосіб.

Враховуючи викладене, позов ОСОБА_1 та ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Президента України про відновлення в порядку статті 102 Конституції України прав ОСОБА_1, порушених Бабушкінським районним судом міста Дніпропетровська, не є публічно-правовим.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 3, 4, 17, 18, 88, 109, - 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання адміністративного позову.

Відмовити ОСОБА_1 та ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 у відкритті провадження у справі за позовом до Президента України про визнання бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили у порядку, передбаченому частиною 7 статті - 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.