Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Голяшкіна О.В.,

Мороза В.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Міністерства фінансів України та Кабінету Міністрів України на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 11.01.2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" до Кабінету Міністрів України, треті особи - Міністерство фінансів України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Міністерство соціальної політики України, Національний банк України, Пенсійний фонд України, Державна казначейська служба України, Публічне акціонерне товариство "Мегабанк", про визнання незаконною постанови в частині,

У жовтні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" звернулося до окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Кабінету Міністрів України, треті особи - Міністерство фінансів України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Міністерство соціальної політики України, Національний банк України, Пенсійний фонд України, Державна казначейська служба України, Публічне акціонерне товариство "Мегабанк", в якому просило: визнати незаконною постанову від 22.09.2016 року № 662 (662-2016-п) "Деякі питання виплати пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних установ" в частині внесення змін та викладення в новій редакції абзацу 1 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року № 1231 "Про затвердження Порядку проведення конкурсного відбору банків, через які здійснюється виплата пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних установ" (1231-2001-п) : " 3. До участі в конкурсі допускаються банки, що мають активи, частка яких становить не менше як 1 відсоток активів банківської системи або контрольний пакет акцій яких належить міжнародним фінансовим та банківським установам, які мають міжнародний рейтинг інвестиційного класу від міжнародно визнаних рейтингових агенцій або у яких держава володіє часткою понад 75 відсотків...".

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 11.01.2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017 року, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" було задоволено. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України від 22.09.2016 року № 662 "Деякі питання виплати пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних установ" (662-2016-п) в частині внесення змін та викладення в новій редакції абзацу 1 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001року № 1231 "Про затвердження Порядку проведення конкурсного відбору банків, через які здійснюється виплата пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних установ" (1231-2001-п) : " 3. До участі в конкурсі допускаються банки, що мають активи, частка яких становить не менш як 1 відсоток активів банківської системи або контрольний пакет акцій яких належить міжнародним фінансовим та банківським установам, які мають міжнародний рейтинг інвестиційного класу від міжнародно визнаних рейтингових агенцій або у яких держава володіє часткою понад 75 відсотків…". Зобов'язано Кабінет Міністрів України, відповідно до частини 11 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, після набрання постановою суду законної сили, невідкладно опублікувати резолютивну частину даної постанови суду у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт.

У касаційній скарзі Міністерство фінансів України та Кабінет Міністрів України, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просять скасувати постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 11.01.2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк".

Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" подані заперечення на касаційні скарги, в яких воно просить залишити касаційні скарги Міністерства фінансів України та Кабінету Міністрів України без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційні скарги Міністерства фінансів України та Кабінету Міністрів України задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 22.09.2016 року № 662 "Деякі питання виплати пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних установ" (662-2016-п) в частині внесення змін та викладення в новій редакції абз. 1 п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року № 1231 "Про затвердження Порядку проведення конкурсного відбору банків, через які здійснюється виплата пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних установ" (1231-2001-п) :

" 3. До участі в конкурсі допускаються банки, що мають активи, частка яких становить не менш як 1 відсоток активів банківської системи або контрольний пакет акцій яких належить міжнародним фінансовим та банківським установам, які мають міжнародний рейтинг інвестиційного класу від міжнародно визнаних рейтингових агенцій або у яких держава володіє часткою понад 75 відсотків…".

Згідно опублікованої на офіційному сайті Міністерства фінансів України інформації за результатами конкурсу, який відбувся 17.11.2015 року у Міністерстві фінансів України, до переліку 48 уповноважених банків України, через які має здійснюватися виплата заробітної плати працівникам бюджетних установ та державної соціальної допомоги (уповноважених банків), під номером 18 було включено позивача.

Станом на звітну дату 01.10.2016 року позивачем, як уповноваженим банком, укладено 133 договори на розрахунково-касове обслуговування бюджетних установ по виплаті заробітної плати, кількість карток, на які працівники бюджетної сфери отримують через нього заробітну плату становить 17248 штук; 49 договорів укладено з органами соціального захисту, кількість карток, на які перераховується пенсія та державна допомога за цими картковими проектами складає 23 383 штук.

Відповідно до частини 1 статті 113 та статті 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, забезпечує виконання Конституції і законів України, актів Президента України, здійснює внутрішню політику держави, вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, забезпечує проведення фінансової політики, політики у сфері соціального захисту, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України.

Згідно із частиною 1 статті 117 Конституції України та статтею 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що внаслідок внесених змін у постанову Кабінету Міністрів України від 26.01.2001 року № 1231 (1231-2001-п) її було викладено у новій редакції разом з новим Порядком проведення конкурсного відбору банків, через які здійснюється виплата пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних установ відповідно до п. 3 якого до участі в конкурсі допускаються банки, що мають активи, частка яких становить не менш як 1 відсоток активів банківської системи або контрольний пакет акцій яких належить міжнародним фінансовим та банківським установам, які мають міжнародний рейтинг інвестиційного класу від міжнародно-визнаних рейтингових агенцій або у яких держава володіє часткою понад 75 відсотків та які на час проведення конкурсу відповідають таким вимогам:

- протягом останніх шести місяців Національним банком не застосовувалися заходи впливу у вигляді обмеження, зупинення чи припинення здійснюваних банком операцій;

- не мають фінансової заборгованості перед Фондом гарантування вкладів фізичних осіб щодо сплати зборів, штрафів, пені;

- не мають заборгованості із сплати податків і зборів;

- протягом останніх 12 місяців щодо яких або до власників істотної участі в яких, або до пов'язаних осіб яких не було застосовано Україною, іноземними державами - членами Організації економічного співробітництва та розвитку чи ЄС санкцій;

- здійснюють емісію електронних платіжних засобів (платіжних карток).

Як встановлено судами, оскаржувана постанова була прийнята за результатами розгляду подання Міністерства фінансів України.

Відповідно до пояснювальної записки до проекту постанови від 07.09.2016 року її розроблено з метою забезпечення унеможливлення втрат бюджетних коштів, їх ефективного використання та у зв'язку із необхідністю удосконалення норм окремих актів Кабінету Міністрів України з питань виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки у банках і приведення їх у відповідність із діючим законодавством.

Також, в пояснювальній записці зазначено, що через неплатоспроможність банків, велика їх кількість була позбавлена статусу уповноваженого, що негативно вплинуло на здійснення виплат пенсій, соціальних виплат та заробітної плати працівникам бюджетних установ, що здійснюються з державного та місцевих бюджетів.

Проект оскаржуваної постанови було погоджено із врахуванням зауважень Мінсоцполітики, Пенсійного фонду України, Мінекономрозвитку, Мін'юсту та Національного банку України.

Так, Антимонопольним комітетом України було висловлено зауваження, що визначення переможцями конкурсу банків, у яких держава володіє часткою понад 75 відсотків, може поставити їх у привілейоване становище порівняно з банківськими установами приватної власності. Відхиляючи вказане зауваження Міністерство фінансів України посилалося на ту обставину, що банки у яких держава володіє часткою понад 75 відсотків, подаватимуть конкурсну документацію на рівні з іншими банками. При цьому до виплати пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних установ допускаються й інші банки, що відповідають встановленим критеріям.

Судами також встановлено, що станом на час розгляду справи в Україні надають банківські послуги 103 банківські установи.

Згідно офіційній інформації на сайті Національного банку України у банківській системі України працюють 3 державні банки, 25 банків іноземних банківських/фінансових груп та 3 банки 1 групи, активи яких перевищують 1 % активів банківської системи.

В свою чергу, у переліку неплатоспроможних банків знаходиться банк з часткою держави у статутному капіталі банку понад 75 відсотків - ПАТ "Держзембанк", який перейшов у стадію ліквідації з 24.09.2016 року.

Неплатоспроможними також були визнані деякі банки першої та другої групи (найбільш крупні, системні), які на початок звітного року мали активи, що набагато перевищувало 1 відсоток активів банківської системи: ПАТ "Брокбізнесбанк" (28,9 млрд. грн., активів банківської системи - 2,1 %), ПАТ "ВіЕйБі Банк" (21,06 млрд. грн., активів банківської системи - 1,5 %), ПАТ "Дельта Банк" (60,3 млрд. грн., активів банківської системи - 4,9 %), ПАТ "КБ "Надра" (35,8 млрд. грн., активів банківської системи - 2,9 %), АТ "Банк Фінанси та кредит" (34,2 млрд. грн., активів банківської системи - 3,3 %), ПАТ КБ "Фінансова ініціатива" (17,5 млрд. грн., активів банківської системи - 1,7 %) та ін.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанції щодо того, що критерій перевищення 1 % активів банківської системи, так само як і наявності 75% частки держави у статутному капіталі, не є гарантією уникнення втрат бюджетних коштів.

Відповідно до статті 42 Конституції України, Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що критерій, за яким до участі в конкурсі допускаються банки, контрольний пакет акцій яких належить міжнародним фінансовим та банківським установам, які мають міжнародний рейтинг інвестиційного класу від міжнародно визнаних рейтингових агенцій, є суб'єктивним, позаяк, на відміну від можливості збільшити відсоток активів у співвідношенні до активів банківської системи, вітчизняні банки позбавлені можливості досягнути відповідності критерію міжнародної установи шляхом добросовісної конкуренції.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", банком є юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.

Вказана норма є імперативною та ставить дві вимоги до суб'єктів банківської діяльності - наявність діючої банківської ліцензії і наявність відомостей в Державному реєстрі банків.

Також даним Законом визначено поняття банківської діяльності: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Судами також встановлено, що Національним банком України було видано позивачу банківську ліцензію від 05.10.2011 року № 75, відповідно до якої банк має право здійснювати, зокрема, відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах .

Матеріалами справи підтверджено, що позивач в 2015 році здійснив обслуговування бюджетних коштів у сумі 957, 5 млн. грн., за 10 місяців 2016 р. - 791, 3 млн. грн..

Відповідно до статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги (крім послуг у сфері страхування), а також здійснювати іншу діяльність, визначену в цій статті.

Колегія суддів зазначає, що правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, створення сприятливих умов для розвитку економіки України визначені в якості мети прийняття Закону України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) .

Відповідно до статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Статтею 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що державна політика у сфері розвитку економічної конкуренції та обмеження монополізму в господарській діяльності, здійснення заходів щодо демонополізації економіки, фінансової, матеріально-технічної, інформаційної, консультативної та іншої підтримки суб'єктів господарювання, які сприяють розвитку конкуренції, здійснюється органами державної влади, органами місцевого самоврядування та органами адміністративно-господарського управління та контролю.

Державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.

Як встановлено судами, на виконання вказаних повноважень, Антимонопольний комітет України на засіданні 28.12.2016 року схвалив рішення про направлення відповідних пропозицій Кабінету Міністрів України переглянути положення постанов Кабінету Міністрів України щодо забезпечення конкурентних умов відбору банків, уповноважених на виплату пенсій, грошової допомоги, заробітної плати працівникам бюджетних установ та забезпечення прав споживачів банківських послуг.

Зокрема, Антимонопольним комітетом України було встановлено, що чинний порядок організації виплати пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних установ, в тому числі державної допомоги внутрішньо переміщеним особам (Постанова № 662 (662-2016-п) ), може призвести до обмеження конкуренції у відповідному сегменті ринку банківських послуг та до ущемлення прав споживачів банківських послуг, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні", непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується обґрунтованим висновком судів попередніх інстанцій про те, що оскаржувана частина нормативно-правового акту є такою, що містить ознаки дискримінації суб'єктів господарювання (встановлення заборон чи обмежень стосовно окремих суб'єктів господарювання або груп підприємців), недобросовісної конкуренції та є такою, що обмежує право позивача та інших осіб на участь в конкурсі.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційні скарги Міністерства фінансів України та Кабінету Міністрів України - залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 11.01.2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" до Кабінету Міністрів України, треті особи - Міністерство фінансів України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Міністерство соціальної політики України, Національний банк України, Пенсійний фонд України, Державна казначейська служба України, Публічне акціонерне товариство "Мегабанк", про визнання незаконною постанови в частині - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.