Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Борисенко І.В.

за участю секретаря Горбатюка В.С.

представника відповідача Сахарчука А.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2017 у справі № 803/1069/16 (876/9366/16) за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 10.08.2016 позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2017 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10.08.2016.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 09.03.2017 прийняв її до свого провадження.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судових справ суддею-доповідачем у даному касаційному провадженні визначено суддю Шипуліну Т.М.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України Шипуліної Т.М. від 26.05.2017 касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області прийнято до свого провадження.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2017 та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 8, 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 129 Конституції України, статей 69, 70, 86, 138, 185, 189 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Волинській області 22.11.2016 подано апеляційну скаргу на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10.08.2016 та одночасно заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 02.12.2016 апеляційну скаргу Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області залишив без руху з тих підстав, що заявлене клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження судового рішення є необґрунтованим та запропонував відповідачу надати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням в ній обґрунтування причин пропуску цього строку. Також відповідачу роз'яснено, що у разі неподання ним у визначений строк заяви (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження, відповідно до вимог абзацу 2 частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.

Ухвала суду апеляційної інстанції від 02.12.2016 про залишення апеляційної скарги без руху отримана відповідачем 07.12.2016, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення, та станом на 16.01.2017 не виконана.

Відмова суду апеляційної інстанції у відкритті апеляційного провадження вмотивована посиланням на обставини невиконання відповідачем вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та не усунення недоліків апеляційної скарги у встановлений строк.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції виходячи з такого.

Волинський окружний адміністративний суд постановою від 10.08.2016 задовольнив повністю адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Відповідачем 17.08.2016 була подана апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції та одночасно заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору. Ухвалою суду від 23.09.2016 в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу залишено без руху для приведення її у відповідність з вимогами статті 106 КАС України, а саме надання документу про сплату судового збору.

До суду апеляційної інстанції відповідачем 10.10.2016 подано клопотання про відстрочення сплати судового збору з тих підстав, що у Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області відсутні кошти на сплату судового збору при поданні апеляційної скарги у даній судовій справі.

Ухвалою від 12.10.2016 Львівський апеляційний адміністративний суд у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовив, апеляційну скаргу повернув заявнику.

Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Волинській області 22.11.2016 повторно подано апеляційну скаргу на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10.08.2016 та одночасно заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, яке мотивовано тим, що відповідач є бюджетною організацією, повністю фінансується із Державного бюджету України, на час подання первинної скарги у нього були відсутні кошти для сплати судового збору, що стало перешкодою для оскарження судового рішення. Зазначені обставини вважає такими, що безпосередньо пов'язані з можливість поновлення строку апеляційного оскарження при фактичній сплаті судового збору.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи апеляційну скаргу Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області без руху, в ухвалі від 02.12.2016 зазначив, що заявлене відповідачем клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволеним бути не може, оскільки жодних доказів відсутності коштів на рахунках за жовтень-листопад 2016 року апелянтом не надано, що унеможливлює визначення поважності підстав поновлення строку.

Вимоги ухвала про залишення апеляційної скарги без руху податковим органом у встановлений строк не виконані, доказів її оскарження та скасування не надано.

Зазначене стало підставою для прийняття апеляційним судом рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі, що відповідає вимогам абзаців першого та другого частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Податкові інспекції є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб'єктом, що реалізує свою владну компетенцію, тому відсутність чи недостатність фінансування їх діяльності не може свідчити про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, у тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У п. 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228 (228-2002-п) , зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, не обмежена у праві в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, судова колегія вважає, що невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2017 у справі № 803/1069/16 (876/9366/16) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.