Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:головуючого - Смоковича М.І, суддів: Мороз Л.Л., Стрелець Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області про визнання протиправним і скасування рішення щодо призначення і виплати пенсії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 2 червня 2016 року,

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області (далі - Управління ПФУ) з вимогами:

визнати протиправним рішення, оформлене протоколом комісії з питань призначення та виплати пенсії при Управлінні ПФУ від 4 листопада 2014 року (далі - протокол № 8);

зобов'язати Управління ПФУ повернути в триденний строк суми коштів, безпідставно стягнутих органами Пенсійного фонду з одночасно сплатою нарахованої на ці суми пені.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що при зверненні до органу Пенсійного фонду щодо призначення, а потім і щодо перерахунку пенсії комісія не вчинила жодних дій, які б свідчили про намір отримати пенсійні виплати в більшому розмірі, аніж їй належить. На думку позивача, при прийнятті рішення щодо обрахунку і повернення надміру виплачених коштів відповідач не надав належної оцінки усім обставинам і не довів факту (-ів) її зловживань, з якими стаття 50 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV (1058-15) ) пов'язує можливість повернення/стягнення сум пенсії, виплачених надміру внаслідок таких дій пенсіонера.

Кіровський районний суд м. Кіровограда постановою від 18 грудня 2015 року позовні вимоги задовольнив.

Визнав протиправним і скасував рішення комісії з питань призначення та виплати пенсій при Управлінні ПФУ від 4 листопада 2014 року протокол № 8 в частині, що стосується ОСОБА_1

Зобов'язав Управління ПФУ повернути в триденний строк суми коштів, безпідставно стягнутих органами Пенсійного фонду з одночасною сплатою нарахованої на ці суми пені.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 2 червня 2016 року скасував постанову суду першої інстанції і прийняв нову, якою відмовив у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати його постанову і залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Відповідач у своїх письмових поясненнях зазначив про те, що оскаржене судове рішення є законним і обґрунтованим, тому немає підстав для задоволення касаційної скарги.

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач перебуває на обліку в Управлінні ПФУ з 5 травня 2006 року та отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-VI (1058-15) . Станом на дату призначення розмір її пенсії становив 418,01 грн.

З 1 липня 2006 року відповідач перерахував пенсію позивачки на підставі поданої нею довідки про заробітну плату, видану приватним підприємством "ФОР" (далі - ПП "ФОР") за період з 1 січня 1994 року по 31 грудня 1998 року, а також довідки про сумісництво. Загальний розмір пенсії за віком після її перерахунку становив 675,80 грн.

У листопаді 2014 року Управління ПФУ провело перевірку матеріалів пенсійних справ щодо призначення і перерахунку пенсій, у тому числі й стосовно ОСОБА_1 (щодо її довідок про заробітну плату за період роботи в ПП "ФОР" за періоди роботи з 1 січня 1994 року по 31 грудня 1998 року).

Результати перевірки відображено в протоколі № 8 засідання Комісії з питань призначення та виплати пенсій при управлінні ПФУ від 4 листопада 2014 року. У пункті п. 1.77 цього протоколу зазначено про те, що стосовно ОСОБА_1, яка отримує пенсію за віком, виявлено переплату за період з 1 липня 2006 року по 30 листопада 2014 року в сумі 44218,54 грн. Така переплата виникла внаслідок подання недостовірних даних про заробітну плату, в зв'язку з чим відповідно до статті 50 Закону № 1058-VI прийнято рішення здійснити утримання надміру виплачених коштів щомісячно в розмірі 20%, починаючи з грудня 2014 року.

Розпорядженням № 197448 від 23 жовтня 2014 року розмір пенсії позивачки було зменшено та обраховано суму переплати, в розмірі 44218,54 грн. за період отримання пенсії з врахуванням роботи в ПП "ФОР", а саме з 1 липня 2006 року по 30 листопада 2014 року.

На підставі протоколу від 6 листопада 2015 року б/н "Про внесення змін до п.177 протоколу № 8 від 04.11.2014 р. засідання Комісії з питань призначення та виплати пенсій при управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді" в пункті 1.77 протоколу № 8 цифри та літери " 44218,54 грн" замінено на цифри та літери " 47714,14 грн" (збільшено суму, яка підлягає утриманню у зв'язку з помилкою, допущеною при обчисленні цієї суми).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у встановленому законом порядку не довів факту зловживань з боку позивача, а також його вини чи недобросовісності щодо надання недостовірних даних. Натомість відповідач виплачував пенсію на підставі тих відомостей, які було надано Управлінню ПФУ, і за протягом всього періоду отримання позивачкою пенсії з 1 липня 2006 року по 30 листопада 2014 року відповідач не скористався своєю можливістю перевірити достовірність цих відомостей.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що встановлені відповідачем обставини в цілому дають підстави погодитися з тим, що в діях позивачки були зловживання, які полягають у поданні завідомо недостовірних документів, що в підсумку призвело до виплати їй в пенсії без належних на те підстав.

При прийнятті нової постанови суд апеляційної інстанції на підставі долучених до справи доказів встановив, що при прийнятті рішення щодо утримання надміру виплаченої пенсії на підставі статті 50 Закону № 1058-IV Управління ПФУ взяло до уваги такі обставини.

Відповідно до ксерокопії трудової книжки ОСОБА_1 14 квітня 1971 року зарахована в Кіровоградську обласну лікарню в торакальне відділення на посаду медичної сестри тимчасово, після чого працювала в різних медичних закладах на посаді медичної сестри до часу звернення до суду (яку встановив апеляційний суд, відповідно до відомостей трудової книжки позивачка працювала старшою медичною сестрою проктологічного відділення Кіровоградської обласної лікарні і їй неодноразово присвоювалася вища кваліфікаційна категорія медичної сестри стаціонару). Записів щодо роботи позивача в ПП "ФОР" в трудовій книжці не має. За довідкою ПП "ФОР" в період з 25 грудня 1993 року по 30 грудня 1998 року ОСОБА_1 працювала за сумісництвом лаборантом та прибиральницею.

У вересні 2013 року начальник відділу з призначення пенсій просила контрольно-ревізійний відділ за нарахуванням та сплатою платежів провести зустрічну перевірку заробітної плати ОСОБА_1, яка працювала за сумісництвом в ПП "ФОР" в період з 1 січня 1994 року по 31 грудня 1998 року.

Службовою запискою контрольно-ревізійний відділ повідомив, що ПП "ФОР" ліквідовано 25 листопада 1999 року, до архівного відділу документи на зберігання не надходили. Відповідно до особового рахунку платника (ПП "ФОР", керівником якого був ОСОБА_3, головним бухгалтером - ОСОБА_8.) фонд оплати праці за 1996 року становив 2534,00 грн, 1997 року - 2179,09 грн та за 1998 р. - 220,00 грн.(зокрема, за січень - 220,00 грн.)

Водночас відповідно до довідки про заробіток для обчислення пенсії позивачки станом на 30 грудня 1998 року, виданої ПП "ФОР" та оформленої на бланку зразка 2006 року (у якій керівником підприємства зазначено ОСОБА_5, головним бухгалтером - ОСОБА_9.) сума заробітку ОСОБА_1 становить, зокрема, за 1996 рік - 2290,70 грн, за 1997 рік - 2209,90 грн, за 1998 рік - 3388,90 грн. Тобто, заробітна плата позивачки була більшою за увесь фонд оплати праці ПП "ФОР", відомості про який надало контрольно-ревізійне управління. Крім того взято до уваги те, що згідно з довідкою про заробіток для обчислення пенсії ОСОБА_7 (чоловіка позивачки, померлого 26 грудня 2012 року), виданої ПП "ФОР", сума його заробітку становила, зокрема, за 1996 рік - 2413,10 грн, за 1997 рік - 3286,70 грн та за 1998 рік - 4076,80 грн.

ПП "ФОР" визнано банкрутом і ліквідовано на підставі ухвали Арбітражного суду Кіровоградської області від 15 листопада 1999 року.

Також суд апеляційної інстанції встановив, що ПП "ФОР" зареєстровано в органах пенсійного фонду України в м. Кіровограді як платник страхованих внесків у 1995 році, страхові внески до Пенсійного фонду сплачувало нерегулярно, зокрема за 1995 рік сплачено внесків за два місяці, за 1996 рік - за дванадцять місяців, за 1998 рік - за один місяць.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється, якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості.

Відповідно до статті 50 Закону № 1058-IV суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

У справі, що розглядається, спірне рішення відповідача щодо утримання надміру виплаченої пенсії прийнято у зв'язку фактом зловживань з боку пенсіонера. Таке зловживання, судячи зі встановлених у справі обставин, полягали у поданні для перерахунку пенсії документів із завідомо неправдивими відомостями щодо заробітної плати, що в підсумку призвело до надмірних виплат з Пенсійного фонду.

На думку колегії суддів, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість прийнятого відповідачем рішення щодо повернення надміру виплаченої пенсії ОСОБА_1, а відтак і про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За встановлених в цій справі обставин колегія суддів вважає, що рішення апеляційного суду є правильним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваної постанови відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків суду та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 2 червня 2016 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.