Суддя Вищого адміністративного суду України Мойсюк М.І., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Валківського районного суду Харківської області від 7 лютого 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Валківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, третя особа - Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, про стягнення заборгованості за пенсійними виплатами,

ОСОБА _1 звернувся до суду з позовом до Валківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (далі - УПФУ), третя особа - Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - ВДВС), в якому просив стягнути з УПФУ на його користь заборгованість за рішенням Апеляційного суду Харківської області від 29 липня 2010 року у справі № 22-ц-9540/2010 за період з 1 листопада 2011 року по 30 листопада 2016 року включно в розмірі 381388,50 гривень, що складається із заборгованості по виплаті пенсії по ІІІ групі інвалідності в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком в сумі 352446 гривень та заборгованості по виплаті додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком в сумі 28942,50 гривень.

В обґрунтування своїх вимог вказує, що у відповідачем протиправно припинено нарахування призначеної йому пенсії відповідно до рішенням Апеляційного суду Харківської області від 29 липня 2010 року у справі № 22-ц-9540/2010, чим УПФУ порушено його права, а тому ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги.

Постановою Валківського районного суду Харківської області від 7 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2017 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухваливши нове рішення про задоволення позовних вимог.

У відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити враховуючи наступне.

За правилами частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При цьому, згідно з положеннями частини 3 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 1 березня 2007 року.

Постановою Валківського районного суду Харківської області від 20 травня 2010 року по справі № 2-а-262/10 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до УПФУ про визнання дій неправомірними і зобов'язання вчинити певні дії.

Визнано протиправною бездіяльність УПФУ та зобов'язано здійснити перерахунок пенсії позивачапо ІІІ групі інвалідності, відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, із розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням проведених виплат та провести відповідні виплати з 15 лютого 2010 року.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 29 липня 2010 року по справі 22-ц-19540/2010 постанову суду першої інстанції змінено. Зобов'язано УПФУ здійснити перерахунок пенсії позивача відповідно до статей 50, 54, 67 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 лютого 2010 року. В решті постанову суду залишено без змін.

16 вересня 2010 року на підставі вказаних судових рішень Валківським районним судом Харківської області видано виконавчий лист № 2-а-262/2010.

26 жовтня 2010 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 8 частини 1 статті 37, 38 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки виконавчий документ виконаний відповідно до повідомлення УПФУ від 21 жовтня 2010 року.

Постановою Валківського районного суду Харківської області від 31 березня 2016 року дану постанову державного виконавця визнано неправомірною та скасовано. При цьому суд прийшов до висновку, що рішення судів залишилися не виконаними, так як право позивача на отримання відповідних виплат не може бути порушеним шляхом звуження змісту та обсягу визначених гарантій, що в свою чергу не могло бути підставою для припинення відповідних нарахувань з боку Пенсійного Фонду України.

25 липня 2016 року державним виконавцем ВДВС винесено постанову про відновлення виконавчого провадження № 21538092 щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-а-262/10 від 16 вересня 2010 року.

1 серпня 2016 року цим же державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 21538092 на підставі пункту 10 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки виконання рішень, за якими боржниками є територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади, місцеві суди, міські, районні, або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, місцеві прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи, покладається на ВДВС.

22 серпня 2016 року державним виконавцем ВДВС винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 52013391, у якому згідно постанови від 13 вересня 2016 року повернуто виконавчий документ стягувачеві на підставі пункту 9 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження".

13 серпня 2016 року державним виконавцем за заявою стягувача відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа 2-а-262/10 від 16 вересня 2010 року. Таким чином даний виконавчий лист перебуває на примусовому виконанні у ВДВС.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходили з наступного.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави вважати, що з самого визначення поняття пенсія випливає, що щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк. У цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін або строк, на який призначається пенсія, не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії. Тому виплату пенсії не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка має виплачуватись постійно один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.

Оскільки у судовому рішенні не зазначено кінцевої дати, за якою УПФУ зобов'язане вчинити певні дії, а вказана лише дата початку вчинення відповідних дій, у будь-якому разі існує певний період у часі, що розглядався судом як спірний, тобто період часу, за який суд встановив наявність порушеного права і який фактично закінчився ухваленням судового рішення у справі.

Таким чином, датою закінчення виконання судового рішення може бути будь-яка дата, станом на яку здійснено відповідна та повна виплата на виконання такого судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 26 квітня 2015 року № 21-3677а15.

З урахуванням викладеного, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог є правильними.

Такі висновки судів узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на неправильне застосування судами норм матеріального права при вирішенні справи або порушення норм процесуального права.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що судами неправильно застосовано норми матеріального або порушено норми процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Валківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, третя особа - Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, про стягнення заборгованості за пенсійними виплатами, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Валківського районного суду Харківської області від 7 лютого 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2017 року, відмовити.

Матеріали касаційної скарги повернути скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.