Суддя Вищого адміністративного суду України Мойсюк М.І., перевіривши касаційну скаргу Кропивницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 6 квітня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кропивницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ОСОБА _1 звернулась до суду з позовом до Кропивницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області (далі - УПФУ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування своїх вимог вказує, що відповідачем порушено норми законодавства, яким врегульовано відносини пенсійного забезпечення. Вважала, що відповідачем порушено її права, а тому просила позов задовольнити.

Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 6 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2017 року, позов задоволено частково. Зобов'язано УПФУ здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1, виходячи з 88% суми заробітної плати державного службовця з урахуванням у складі заробітної плати: сум матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, матеріальної допомоги на оздоровлення та індексації, з яких справлялися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відповідно до довідки № 1456/05 від 1 грудня 2016 року, виданої Кіровоградською ОДПІ Головного управління ДФС у Кіровоградській області, з 1 грудня 2016 року, та з урахуванням різниці яка була виплачена у цей період.

Відповідач подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій, ухваливши нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

У відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити враховуючи наступне.

За правилами частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При цьому, згідно з положеннями частини 3 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

ОСОБА_1 з 22 березня 2005 року отримує пенсію, яка їй була призначена у розмірі 88% заробітної плати державного службовця.

ОСОБА_1 5 грудня 2016 року звернулась до УПФУ із заявою про проведення перерахунку пенсії з урахуванням до заробітку всіх виплачуваних їй сум з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Рішенням УПФУ від 14 грудня 2016 року № 193612 позивачу відмовлено в проведенні перерахунку пенсії. Відмова мотивована тим, що не всі виплати можуть бути враховані і при нарахуванні пенсії, а тому не можуть бути враховані для її перерахунку.

Задовольняючи позовні вимоги, суду першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції виходили з наступного.

Відповідно до статті 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Згідно з статтею 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, - фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) а також винагороди, що виплачуються громадянам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру.

Статтею 33 Закону України "Про державну службу" визначено, що оплата праці державних службовців повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов'язків, сприяти укомплектуванню апарату державних органів компетентними і досвідченими кадрами, стимулювати їх сумлінну та ініціативну працю. Заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Посадові оклади державних службовців установлюються залежно від складності та рівня відповідальності виконуваних службових обов'язків. Доплата за ранг провадиться відповідно до рангу, присвоєного державному службовцю. Надбавка за вислугу років виплачується державним службовцям щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг і залежно від стажу державної служби у таких розмірах: понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків. Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Положеннями статті 37 Закону України "Про державну службу" передбачено, що пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а за кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.

Таким чином, суд дійшов правильно висновку про те, що УПФУ при визначенні розміру пенсії ОСОБА_1 безпідставно не було враховано всі складові оплати праці, з яких було утримано страхові внески на обов'язкове державне пенсійне забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 28 травня 2013 року № 21-97а13 та від 4 березня 2014 року № 21-3а14.

З урахуванням викладеного, висновки суду апеляційної інстанції є правильними.

Такі висновки суду узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на неправильне застосування судами норм матеріального права при вирішенні справи або порушення норм процесуального права.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що судом неправильно застосовано норми матеріального або порушили норми процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Кропивницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Кропивницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 6 квітня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2017 року, відмовити.

Матеріали касаційної скарги повернути скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.