Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Стрелець Т.Г.,

Черпіцька Л.Т.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДКОМ-ФОРТ" до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару, картки відмови у прийнятті митної декларації, -

У жовтні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДКОМ-ФОРТ" звернулося з позовом до Дніпропетровської митниці ДФС, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення від 07 квітня 2015 року № 110100000/2015/200055/1 про коригування митної вартості товару і картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110100000/2015/00106.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав про безпідставність винесення відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів та визначення митної вартості за другорядним методом, оскільки ним надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Вважав прийняті відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними і необґрунтованими.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 березня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із необґрунтованості позовних вимог, оскільки у митного органу не було об'єктивних підстав для застосування іншого визначення митної вартості товару, ніж другорядного, оскільки як документи, надані при здійсненні митного оформлення, так і додаткові документи, не дають можливості перевірки всіх складових митної вартості товару.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року задоволено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДКОМ-ФОРТ"; скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 березня 2016 року; ухвалено нову, якою позов задоволено; визнано протиправними та скасовано рішення Дніпропетровської митниці ДФС від 07 квітня 2015 року № 110100000/2015/200055/1 про коригування митної вартості товару і картку відмови у прийнятті митної декларації від 07 квітня 2015 року № 110100000/2015/00106.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивачем надано митному органу передбачені чинним законодавством документи, необхідні для визначення митної вартості ввезеного товару, які містять об'єктивні відомості щодо ціни та складових заявленої митної вартості.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Дніпропетровська митниця ДФС звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 березня 2016 року.

У касаційній скарзі зазначає, що апеляційним судом не взято до уваги, що подані позивачем документи не містили всіх даних щодо митної вартості ввезеного товару. Вказує про правомірність визначення митницею митної вартості із застосуванням другорядного методу із обґрунтуванням неможливості застосування основного методу визначення митної вартості товару.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 06 квітня 2015 року позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДКОМ-ФОРТ" з метою митного оформлення товару (арахіс (Arachis hypogea), несмажений, лущений, сорт "Болд" калібр 50/60), ввезеного на підставі укладеного з компанією "RACHANA SEEDS INDUSTRIES PRIVATE LIMITED", Індія контракту від 18 грудня 2014 року № 2883-PN/IN, до митного посту "Дніпродзержинськ-лівобережний" Дніпропетровської митниці ДФС подано електронну митну декларацію № 110100000/2015/207189, у якій митна вартість товару визначена з використанням основного методу визначення митої вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) і складала 1,2267 дол.США/кг.

Для митного оформлення товару декларантом подано митному органу: контракт від 18 грудня 2014 року № 2883-PN/IN; специфікацію від 18 грудня 2014 року № 1 до договору; договір комісії № 1209/7; рахунок-фактуру від 06 квітня 2015 року № 3398; заявку на перевезення від 05 лютого 2015 року № 97/69/80; прас-лист від 18 грудня 2014 року; інвойс від 26 лютого 2015 року; пакувальний лист; договір перевезення від 20 серпня 2011 року № 1693; договір на перевезення від 01 грудня 2013 року № 01/12-1; сертифікат про походження товару; експортну декларацію від 27 лютого 2015 року; коносамент від 01 березня 2015 року № 754657388.

З посиланням на встановлення під час здійснення митного контролю розбіжностей у поданих для підтвердження заявленої митної вартості документах, а саме виявлено, що сплату по банківським платіжним документам від 05 лютого 2015 року та від 26 березня 2015 року неможливо ідентифікувати з даною партією товару (зазначено лише контракт по якому здійснено передплату); при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, під якою, відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, згода на обов'язковість якої надана Верховної Радою України, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах повної конкуренції; прайс-лист, наданий декларантом складений лише на позиції інвойсу від 26 лютого 2015 року № RSIPL/260/14-15, митним органом електронним повідомленням від 06 квітня 2015 року запропоновано декларанту надати виписку з бухгалтерської документації та запропоновано за власним бажанням подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Листом від 07 квітня 2015 року № 1 декларантом на вимогу митниці додатково надано виписку з бухгалтерської документації та лист від 06 квітня 2015 року № 0604-1, а також зазначено про неможливість надання інших додаткових документів у строк, визначений органом доходів і зборів.

За результатами розгляду наданих декларантом документів, 07 квітня 2015 року митним органом винесено картку відмови № 110100000/2015/00106 та прийнято рішення № 110100000/2015/200055/1 про коригування митної вартості товару, відповідно до якого, митну вартість товару, що імпортується, визначено із застосуванням другорядного методу (за ціною договору щодо ідентичних товарів).

У графі 33 вказаного рішення містяться посилання про обставини витребування додаткових документів та зазначено, що митна вартість товару визначена митницею відповідно до положень ст. 54 МК України за ціною договору щодо ідентичних товарів із застосуванням вартостей, визначеними митним органом за заявленою декларантом МД від 02 лютого 2015 року № 50006201/2015/2521, з урахуванням характеру зовнішньоекономічної операції, комерційних умов поставки у наближений до митного оформлення час.

З метою випущення товару у вільний обіг, позивачем подано нову МД від 08 квітня 2015 року № 110100000/2015/207351 та сплачено митні платежі згідно з коригованою митницею ціною товару та надано митниці фінансові гарантії сплати різниці між сумами митних платежів, шляхом внесення грошової застави.

У період гарантійних зобов'язань позивачем митному органу надані додаткові документи: копію експортної декларації країни відправлення з перекладом; висновок Дніпропетровської Торгово-промислової палати від 03 червня 2015 року № ГО-1826; переклади сертифікату походження, коносаменту; виписку з бухгалтерської документації, картки рахунку: 3773 від 07 квітня 2015 року; лист ПАТ "Альфа Банк" від 28 травня 2015 року № 48143-150-05 про підтвердження факту розрахунку за оцінюваний товар.

За результатами розгляду додаткових документів відповідач відмовив у скасуванні прийнятого рішення про коригування митної вартості.

Відповідно до ст.ст. 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно ч.1 ст. 51, ч.1 ст. 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст. 52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до ч.3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною ч.5 ст. 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно ч.1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 2 та 3 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені ч.2 ст. 53 Митного кодексу України. Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч.4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.

Судом апеляційної інстанції обґрунтовано відхилені посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, яка підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Щодо доводів скаржника про виявлені при здійсненні митного контролю розбіжності та невідповідності у поданих декларантом документах, то судом апеляційної інстанції наведені митницею обставини з'ясовувалися з наданням відповідної оцінки.

Зокрема, з посиланням на наявні у справі докази, спростовані доводи відповідача щодо неможливості ідентифікації здійсненої оплати з поставленою партією товару, понесення додаткових витрат та перевантаження товару, а також не включення покупцем до складових митної вартості витрат на транспортування.

На підстави вищезазначеного колегія суддів вважає обґрунтованими висновки апеляційного суду, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

За вказаними обставинами колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог щодо скасування оскаржуваних рішення митниці про коригування митної вартості та картки відмови.

Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених ст.ст.237 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .