Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Черпіцької Л.Т.,

Шведа Е.Ю.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 жовтня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Знам'янського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання незаконними дій, -

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Знам'янського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просила: визнати незаконними дії Знам'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо відмови в перерахунку пенсії на підставі виключення п.4 із Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року № 865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" (865-2000-п) та з набранням чинності з 01.05.2016 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 889-VIII (889-19) ; зобов'язати Знам'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області провести перерахунок пенсії за віком згідно з довідкою виконавчого комітету Знам'янської міської ради Кіровоградської області від 22.08.2016 № 91 про заробітну плату, відповідно до статті 37-1 Закону України "Про державну службу" з розрахунку 90% із середнього заробітку у розмірі 4 643,64 грн. (з включення всіх складових заробітної плати на які нараховується єдиний соціальний внесок, вказаних у довідці) з грудня 2015 року.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій Пенсійного фонду щодо відмови здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 із розрахунку 90% від її середнього заробітку на підставі довідки від 22.08.2016 № 91 як таких, що всупереч вимогам статті 22 Конституції України звужують обсяг прав позивача.

Постановою Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_2 із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким позов задовольнити.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 14 вересня 2016 року ОСОБА_2 звернулась до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії державного службовця на підставі довідки про заробітну плату від 22.08.2016, виданої виконавчим комітетом Знам'янської міської ради Кіровоградської області.

Листом відповідача від 19.09.2016 № 111 позивачу відмовлено у проведенні перерахунку з мотивів, що чинним законодавством не передбачено проведення перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючим посадовим особам органів місцевого самоврядування.

Вважаючи зазначене рішення відповідача незаконним, ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що норми законодавства, на підставі яких позивач просить перерахувати їй пенсію, на момент звернення ОСОБА_2 до Пенсійного фонду за перерахунком втратили чинність, а отже відповідачем правомірно відмовлено позивачу у задоволенні заяви про перерахунок пенсії.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

У своєму позові позивач просила здійснити перерахунок її пенсії на підставі положень статті 37-1 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" від 31 травня 2000 року № 865 (865-2000-п) .

Поряд з цим, з 01 травня 2016 року набув чинності Закон України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (889-19) , у зв'язку з чим положення Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII "Про державну службу" (3723-12) частково втратили чинність, у тому числі втратили чинність норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців.

Відповідно до статті 90 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Також, постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" від 09 грудня 2015 року № 1013 (1013-2015-п) внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" від 31 травня 2000 року № 865 (865-2000-п) , а саме: пункт 4 виключено; абзац перший пункту 5 викладено в такій редакції: "Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики". Вказані зміни застосовуються з 01 грудня 2015 року.

Позивач звернулась до Управління пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії у серпні 2016 року.

Таким чином, на момент звернення ОСОБА_2 до Пенсійного фонду за перерахунком зазначені вище положення законодавства, що регулювало порядок перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючим посадовим особам органів місцевого самоврядування, втратили чинність.

Колегія суддів звертає увагу, що за змістом рішення "Великода проти України" від 03.06.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а постанову Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 жовтня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.