Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014 у справі № 804/2654/13-а за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, колегія

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 28.03.2013, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014, позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнив частково. Визнав протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 25.10.2012 № 0000071720 за платежем податок на додану вартість на загальну суму 50437,50грн. В решті позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області 12.03.2014 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 20.03.2014 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014 в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

На обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, за результатами якої складено акт від 11.10.2012 № 1572/172/2385506855.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення статті 13 розділу ІV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 № 13-92 (13-92) , підпункту 139.1.6 пункту 139.1 статті 139, пункту 177.1, пункту 177.2, пункту 177.3, пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого підлягає донарахуванню податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності на загальну суму 21222,02грн, у тому числі: за 2010 рік в сумі 2666,47 грн; за 2011 рік в сумі 18555,55 грн.;

пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого підлягає донарахуванню податок на додану вартість на загальну суму 40350,0 грн. за серпень 2011 року;

пункту 44.6 статті 44, пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України - ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (виписок банку) за період, що перевірявся, при здійсненні податкового контролю.

25.10.2012 податковим органом були прийняті податкові повідомлення - рішення: № 0000051720, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 26527,53 грн, № 0000071720, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 50437,50 грн. та № 0000061720 за платежем адміністративні штрафи та інші санкції на загальну суму 510,00 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 25.10.2012 № 0000071720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 50437,50 грн, у т.ч. за основним платежем на суму 40350,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 10087,50 грн., то суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення про його скасування, виходили з такого.

Відповідно до договору від 30.04.2010 № 30/04-10 укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Ен", позивачу надавались послуги по організації транспортних перевезень, що підтверджується податковими накладними від 31.07.2010 № 817, від 31.08.2010 № 874, від 30.09.2010 № 881, від 29.10.2010 № 915, платіжними дорученнями від 09.08.2010 № 258, від 06.09.2010 № 269, від 06.10.2010 № 281, від 07.11.2010 № 295, рахунками - фактурами від 31.07.2010 № СФ-І-3173, від 31.08.2010 № СФ-3181, від 30.09.2010 № І-3092, від 29.10.2010 № І-29102, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.07.2010 без номеру, від 31.08.2010 № 1-3108, від 30.09.2010 № І-1-3009, від 29.10.2010 № І-2-2910.

Зазначений в податкових накладних №№ 817, 874, 881 податок на додану вартість на загальну суму 40350,00 грн. позивачем віднесено до складу податкового кредиту відповідного періоду.

За доводами відповідача зазначені податкові накладні не можуть бути підставою для формування позивачем податкового кредиту, оскільки в них вказано номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Ен" (продавця) від 04.02.2008 № 100095035, яке було анульовано 29.04.2010.

Відповідно до приписів підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 вказаного пункту забороняється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) - чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно пункту 9.6 статті 9 Закону свідоцтво про реєстрацію особи як платника податку діє до дати його анулювання, яке відбувається у передбачених випадках.

Аналіз вказаних норм права дає підстави дійти висновку, що, за умови фактичного здійснення господарської операції, наявність у особи права складати податкові накладні пов'язане з фактом її реєстрації як платника податку на додану вартість.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Ен" до 26.08.2011 перебувало на обліку як платник податку на додану вартість та мало декілька свідоцтв платника податку на додану вартість: № 4030632, яке діяло до 04.02.2008, № 100095035, яке діяло до 29.04.2010, № 100280890, яке діяло до 26.08.2011.

За наслідками господарських операцій між позивачем та ТОВ "Транс-Ен" останнє видало позивачу податкові накладні у яких помилково було зазначено попередній номер свідоцтва платника ПДВ № 100095035, яке діяло до 29.04.2010, а не № 100280890, чинного на час видачі спірних податкових накладних.

Виявивши допущену при видачі податкових накладних помилку в номері свідоцтва платника ПДВ, ТОВ "Транс-Ен" листом від 01.10.2010 повідомило позивача про це, та направило податкові накладні з правильними реквізитами, а саме:

- податкова накладна № 817 від 31.07.2010 року на суму 85200,00 грн., в т.ч. ПДВ 14 200,00 грн.;

- податкова накладна № 874 від 31.08.2010 року на суму 81000,00 грн., в т.ч. ПДВ 13 500,00 грн.;

- податкова накладна № 881 від 30.09.2010 року на суму 75900,00 грн. в т.ч. ПДВ на суму 12 650,00 грн.

Таким чином, позивачем не допущено порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки податкові накладні, які стали підставою для формування ним податкового кредиту, видані належним чином зареєстрованим платником ПДВ.

Недотримання позивачем порядку, встановленого підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення податкової інспекції, так як згідно з абзацом 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

Однак, таких обставин судами попередніх інстанцій у справі не встановлено.

Крім того, при оцінці відповідності заповнення податкової накладної вимогам чинного законодавства необхідно враховувати, що окремі недоліки в її заповненні не тягнуть за собою втрату податковою накладною статусу належного податкового документа, яким вона є в силу пункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Податкова накладна є належною та підтверджує право покупця на податковий кредит і в тому разі, якщо вона заповнена з окремими недоліками, що зумовлені, зокрема, результатом описок чи механічних помилок, проте при цьому дає змогу ідентифікувати продавця, містить достатні дані про зміст господарської операції, підтверджує факт здійснення такої операції та інші обставини, що підлягають відображенню в податковому обліку.

Суди попередніх інстанцій, дослідивши первинні документи, складені за наслідками здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Транс-Ен", дійшли вірного висновку, що спірні податкові накладні містять усі необхідні реквізити, які давали змогу податковому органу ідентифікувати контрагента позивача, встановити зміст господарських операцій, сплату податку на додану вартість в ціні придбання, а також, що на час складання зазначених податкових накладних ТОВ "Транс-Ен" було зареєстровано платником податку на додану вартість.

Відтак, колегія суддів вважає, що виявлені податковою інспекцією під час перевірки позивача недоліки в заповненні податкових накладних, не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів та не можуть бути підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

На час здійснення господарських операцій, за наслідками яких видані спірні податкові накладні, контрагент позивача ТОВ "Транс-Ен" був зареєстрований як платник ПДВ в установленому порядку, всі операції вчинені контрагентом позивача до моменту скасування його реєстрації платником ПДВ, не можуть автоматично розглядатися як такі що позбавлені правового значення, в силу факту подальшого анулювання його податкового статусу.

В частині відмови в задоволенні позову рішення суду першої та апеляційної інстанції не оскаржувались. В силу повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких суд касаційної інстанції здійснює перегляд рішень суду першої та апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для перегляду судових рішень в цій частині.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014 у справі № 804/2654/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.