Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Жайворонок Т.Є., Костенка А.В.,

Лященко Н.П., Прокопчука Ю.В.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, повернення житлового будинку та відшкодування вартості майна за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 21 лютого 2008 року,

У травні 2007 року ОСОБА_5. звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що після смерті його баби - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, він на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25 жовтня 1990 року отримав у власність 5/18 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, а тітки: ОСОБА_3. та ОСОБА_4. - на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом отримали по 2/9 частини цього будинку. Його мати, ОСОБА_7., спадкоємець за заповітом на 5/18 частин будинку, померла ІНФОРМАЦІЯ_2, не отримавши свідоцтва про право на спадщину. Після її смерті спадкоємцями за законом є він та його брат - ОСОБА_8, який відмовився від прийняття спадщини.

У січні 2007 року йому стало відомо, що 23 грудня 2006 року ОСОБА_2 продав ОСОБА_1 указаний житловий будинок із належною йому часткою - 5/9. На підставі рішення Шевченківського районного суду від 4 грудня 2006 року право власності на будинок визнано за ОСОБА_2, але ухвалою цього ж суду від 22 лютого 2007 року про перегляд справи за нововиявленими обставинами скасовано.

У зв'язку із цим, позивач просив визнати договір від 23 грудня 2006 року купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 недійсним, повернути йому вказаний житловий будинок, стягнути з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1. вартість будинку в розмірі 49 345 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2007 року позов задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку від 23 грудня 2006 року, зобов'язано бюро технічної інвентаризації скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_1. на житловий будинок АДРЕСА_1.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 21 лютого 2008 року рішення районного суду скасовано, позов ОСОБА_5. залишено без задоволення.

У касаційній скарзі ОСОБА_5. просить скасувати рішення, ухвалене судом апеляційної інстанції, і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення районного суду відповідає цим вимогам, оскільки суд, повно та всебічно дослідивши обставини справи, дійшов правильного висновку про визнання угоди недійсною на підставі ч. 1 ст. 230 ЦК України за позовом співвласника встановивши, що ця угода укладена шляхом обману покупця з протиправним позбавленням законних прав співвласника будинку - позивача ОСОБА_5.

Такий висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, таким, що відповідає обставинам справи та ст. 230 ЦПК України.

Скасовуючи це рішення з ухваленням нового рішення про відмову в позові, апеляційний суд помилково виходив із того, що позивач не є стороною договору, тому не має права на вимогу про визнання угоди недійсною. При цьому всупереч висновку суду першої інстанції про визнання угоди недійсною з підстав обману відповідно до підстав позову (а.с. 6), апеляційний суд помилково виходив із того, що угода визнана недійсною як укладена внаслідок помилки.

Чому доказані позивачем дії продавця будинку ОСОБА_2. - протиправне створення умов своєї власності на будинок для його відчуження - апеляційний суд вважав помилкою, у рішенні апеляційного суду не зазначено.

За таких обставин на підставі ст. 339 ЦПК України рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням без змін помилково скасованого рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 21 лютого 2008 року скасувати, рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2007 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.