Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про поновлення строку для прийняття спадщини, визнання права власності в порядку спадкування за законом за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 19 червня 2008 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 25 листопада 2008 року,

У жовтні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 1 травня 2004 року померла її мати - ОСОБА_4, після смерті якої відкрилася спадщина на частину будинку АДРЕСА_1 та частину земельної ділянки, що призначена для обслуговування цього будинку. У встановлений законом строк прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4, оскільки проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, не заявляла про відмову від спадщини. Іншими спадкоємцями першої черги є батько, ОСОБА_3, та сестра - ОСОБА_2 Позивачка просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на 1/6 частину будинку й 1/6 частину земельної ділянки, що розташовані на АДРЕСА_1, та виділити їх у натурі.

У жовтні 2006 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування за законом, який у процесі розгляду справи уточнила, указуючи на те, що не мала можливості прийняти спадщину в установленому законом порядку, оскільки знаходилася в Німеччині за місцем свого постійного мешкання. Під час візитів до України мешкала в спірному будинку, брала участь у похованні матері, у ремонті будинку та вважала, що набула право на спадкове майно. ОСОБА_2 просила визнати поважними причини пропущення строку для прийняття спадщини та визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на 1/6 частину будинку й на 1/6 частину земельної ділянки, що розташовані на АДРЕСА_1.

Ухвалою Чугуївського міського суду від 10 травня 2007 року позови об'єднано в одне провадження.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 19 червня 2008 року позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково: визнано, що ОСОБА_2 пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин; визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на 1/6 частину будинку АДРЕСА_1 за кожною в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 У задоволенні вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом на 1/6 частину земельної ділянки та виділ її в натурі відмовлено.

Додатковим рішенням Чугуївського міського суду від 29 вересня 2008 року в задоволенні вимог ОСОБА_1 у частині виділу в натурі 1/6 частини будинку АДРЕСА_1 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 25 листопада 2008 року рішення суду першої інстанції змінено. У частині визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/6 частину будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті матері, ОСОБА_4, скасовано та в задоволенні позову в цій частині відмовлено. Визначено ОСОБА_2 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері, ОСОБА_4, протягом 6 місяців з дня ухвалення рішення. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що ОСОБА_1 постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, не заявляла про відмову від неї. ОСОБА_2 з поважних причин не прийняла в установлений законом строк спадщину, апеляційний суд визначив їй додатковий строк у шість місяців для подання заяви про прийняття спадщини.

З такими висновками суддів погодитися не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пп. 23, 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 (v0007700-08) "Про судову практику у справах про спадкування", якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину.

Вирішуючи спір, суди зазначених вимог закону та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України не врахували; у порушення вимог ст. ст. 212- 215 ЦПК України не з'ясували належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог; чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення сторін, та якими доказами вони підтверджуються; чи є технічна можливість виділу в натурі частини спадкового будинку та чи узгоджено це питання з відповідними органами; не витребували та не дослідили матеріали спадкової справи після смерті ОСОБА_4; матеріали щодо правового статусу спірної земельної ділянки, що має істотне значення для правильного вирішення спору.

Апеляційний суд, визначаючи ОСОБА_2 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, не звернув уваги на те, що ОСОБА_2 з такими вимогами до суду не зверталася, а поважними причинами пропущення строку є обставини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

За таких обставин судові рішення не можуть залишатися в силі, вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 19 червня 2008 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 25 листопада 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.