Суддя Вищого адміністративного суду України Черпіцька Л.Т.,

розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Президента України Порошенка Петра Олексійовича, третя особа на стороні відповідача Рада національної безпеки і оборони України про визнання незаконним та скасування окремих положень Указу Президента України

Позивачі звернулися з позовом до Президента України Порошенка Петра Олексійовича про визнання незаконними та скасування положень пп. 271 (позиція 9), 272 (позиція 9), 273 (позиція 9), 274 (позиція 9), 275 (позиція 9), 276 (позиція 9), 422 (позиція 11), 423 (позиція 11), 424 (позиція 11), 425 (позиція 11), додатку № 2 Указу Президента України від 15 травня 2017 року № 133 (133/2017) "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)".

Позовні вимоги вмотивовані тим, що виданий Президентом України Указ №133/2017 порушує положення, передбачені статтями 8, 21, 22, 34, 64 Конституції України.

Вивчивши зміст позовних вимог, суддя приходить до висновку про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі у зв'язку з тим, що заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 цього Кодексу адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.

Відповідно до частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Частиною першою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові спори, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів встановлені статтею 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, згідно з частиною першою вказаної статті правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; 2) актів Вищої ради правосуддя; 3) дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя; 4) рішень, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

Гарантування верховенства Конституції України (254к/96-ВР) як Основного Закону держави на всій території України згідно зі статтею 2 Закону України "Про Конституційний Суд України" є завданням Конституційного Суду України.

Відповідно до статті 147 Конституції України Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні та вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України (254к/96-ВР) і дає офіційне тлумачення Конституції України (254к/96-ВР) та законів України.

Статтею 150 Конституції України визначено повноваження Конституційного Суду України, до яких, зокрема, належить вирішення питань про відповідність Конституції України (254к/96-ВР) (конституційність) актів Президента України.

Згідно з частиною першою статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) або якщо була порушена встановлена Конституцією України (254к/96-ВР) процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Отже, відповідно до статті 152 Конституції України, статті 15 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР виключно до юрисдикції Конституційного Суду України відносяться справи щодо конституційності законів та інших правових актів.

Повноваження Конституційного Суду України визначені у статті 13 Закону України від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР "Про Конституційний Суд України", у пункті 1 якої зазначено, що Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Відповідно до положень пункту першого статті 13 Закону України "Про Конституційний Суд України" Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Згідно зі статтею 15 Закону України "Про Конституційний Суд України" підставами для прийняття Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності правових актів повністю чи в їх окремих частинах є: - невідповідність Конституції України (254к/96-ВР) ; - порушення встановленої Конституцією України (254к/96-ВР) процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності; - перевищення конституційних повноважень при їх прийнятті.

Отже, саме Конституційний Суд України згідно з Конституцією України (254к/96-ВР) наділений повноваженнями приймати рішення та давати висновки у справах щодо конституційності, зокрема, актів Президента України.

З урахуванням наведеного та у відповідності до пункту 1 частини першої статті 109 КАС України, у відкритті провадження слід відмовити, оскільки заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 17, 18, 109, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України,-

Відмовити у відкритті провадження в справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Президента України Порошенка Петра Олексійовича, третя особа на стороні відповідача Рада національної безпеки і оборони України про визнання незаконним та скасування окремих положень Указу Президента України.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про її перегляд Верховним Судом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання заяви про перегляд Верховним Судом України рішення набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Верховного суду України за наслідками такого перегляду.