822/48/16 Про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень - 31.05.2017 Прийняття

У грудні 2016 року Красилівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС України у Хмельницькій області (далі - ОДПІ, відповідач) звернулась до Вінницького апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року.

Одночасно відповідач заявив клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги, обґрунтоване майновим станом, який обмежувало можливості ОДПІ сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі та звернутися до суду.

Вінницький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23 лютого 2017 року відмовив у задоволенні клопотання ОДПІ про поновлення строку на апеляційне оскарження та ухвалою від 23 лютого 2017 року відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі ч. 4 ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати судове рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОДПІ на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року, а матеріали справи направити до Вінницького апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи невідповідність ухваленого у справі судового рішення суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження нормам процесуального права, ОДПІ фактично посилається на те, що суд апеляційної не врахував фінансового становища податкового органу, наслідком чого стало несвоєчасне звернення до суду із апеляційною скаргою. При цьому відповідач зазначає, що вжив усіх можливих заходів для того, щоб скористатися своїм процесуальним правом на оскарження постанови суду першої інстанції у цій справі, зокрема своєчасно звернувшись до суду із апеляційною скаргою на постанову суду першої інстанції. Однак Вінницький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 30 березня 2016 року № 822/48/16 апеляційну скаргу повернув через невиконання вимог суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху у зв'язку з несплатою судового збору (ухвала від 14 березня 2016 року), а право на повторне звернення із апеляційною скаргою було використано лише після того, як до кошторису на 2016 рік 31 серпня 2016 були внесені зміни щодо забезпечення фінансування видатків на сплату судового збору

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмова суду апеляційної інстанції у відкритті апеляційного провадження вмотивована посиланням на обставини щодо відсутності обґрунтованих підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, які були досліджені в судовому процесі під час розгляду клопотання ОДПІ про поновлення строку на апеляційне оскарження, зокрема відсутність доказів на підтвердження доводів ОДПІ щодо відсутності фінансування видатків на сплату судового збору у період з 30 березня 2016 року по 27 грудня 2016 року.

Згідно з ч. 6 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

За змістом частин 2, 4 ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України вирішення питання про відкриття апеляційного провадження обумовлено, зокрема, відповідністю апеляційної скарги вимогам ст. 187 цього Кодексу та строками її подання.

Відповідно до положень абзаців другого, третього ч. 4 ст. 189 зазначеного Кодексу, в разі якщо строк на звернення з апеляційною скаргою пропущено з причин, які не визнані судом поважними, або в разі якщо апеляційна скарга подана суб'єктом владних повноважень після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного рішення (незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження), суддя-доповідач відмовляє у відкриття апеляційного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 189 цього Кодексу суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі також у випадках, якщо: 1) справа не підлягає апеляційному розгляду у порядку адміністративного судочинства; 2) є ухвала про закриття апеляційного провадження у зв'язку з відмовою особи від апеляційної скарги; 3) є ухвала про відмову у задоволенні апеляційної скарги цієї особи або про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою.

Перелік підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, визначений у частинах 4 та 5 ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України, є вичерпним.

За таких обставин та з огляду на завдання адміністративного судочинства Вінницький апеляційний адміністративний суд відмовляючи у відкритті апеляційного провадження (ухвала від 23 лютого 2017 року) діяв відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

При цьому, відмова у відкритті апеляційного провадження з підстав передбаченої ч. 4 ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України, не позбавляє права сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, якщо суд вирішив їх питання про їх права, свободи, інтереси та обов'язки, оскаржити в апеляційному порядку судове рішення, додавши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку.

Також колегія суддів зазначає, що податкові інспекції є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб'єктом, що реалізує свою владну компетенцію, тому відсутність чи недостатність фінансування їх діяльності не може свідчити про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

В п. 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228 (228-2002-п) , зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З врахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, не обмежена у праві в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки доводи, викладені в касаційній скарзі, не свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, є встановлені наведеною процесуальної нормою підстави для залишення касаційної скаргу ОДПІ без задоволення, а ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року - без змін.

Керуючись статтями 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Хмельницькій області залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року у справі № 822/48/16 залишити без змін.