Суддя Вищого адміністративного суду України Бившева Л.І, розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання незаконним та скасування рішення, визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити дії,

ОСОБА _1 звернулася до Вищого адміністративного суду України як до суду першої інстанції з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 15 травня 2017 року, яким визнано ОСОБА_1 такою, що не підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду;

- визнати незаконними дії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо врахування рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 15 травня 2017 року, яким визнано ОСОБА_1 такою, що не підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду;

- зобов'язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України поновити та дозволити ОСОБА_1, як кандидату, продовжити участь у конкурсі на зайняття вакантних посад суддів у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 29 травня 2017 року відкрив провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання незаконним та скасування рішення, визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити дії.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 110 Кодексу адміністративного судочинства України суд до судового розгляду адміністративної справи вживає заходи для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи в одному судовому засіданні протягом розумного строку.

Під час підготовки справи до судового розгляду суд з'ясував, що у позовній заяві позивачем зазначена третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Громадська рада доброчесності.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача у будь-який час до закінчення судового розгляду, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням осіб, які беруть участь у справі. Якщо адміністративний суд при прийнятті позовної заяви, підготовці справи до судового розгляду або під час судового розгляду справи встановить, що судове рішення може вплинути на права і обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Отже, зазначення позивачем у позовній заяві третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, суд розцінює як клопотання позивача про залучення такої третьої особи до участі у справі.

Питання про залучення до участі у справі третіх осіб суд може вирішити на будь-якій стадії адміністративного судочинства до закінчення судового розгляду, зокрема під час підготовки справи до судового розгляду.

Вирішуючи дане клопотання, суд виходить з того, що участь у адміністративній справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, зумовлена тим, що рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки.

Позивач, зазначаючи Громадську раду доброчесності в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, не наводить обґрунтування того, що рішення у справі може вплинути на права, свободи, інтереси або обов'язки цієї третьої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII громадська рада доброчесності утворюється з метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання.

В ч. 6 цієї статті наведений перелік повноважень Громадської ради доброчесності, зокрема Громадська рада доброчесності: збирає, перевіряє та аналізує інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); надає, за наявності відповідних підстав, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, який додається до досьє кандидата на посаду судді або до суддівського досьє.

Частиною 1 ст. 88 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII передбачено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.

Зміст наведених правових норм дає підстави для висновку, що судовий спір між ОСОБА_1 та Вищою кваліфікаційною комісією суддів України прямо або опосередковано не впливає на права, свободи, інтереси або обов'язки Громадської ради доброчесності.

Керуючись статтями 53, 110, 165, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) ,

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залучення Громадської ради доброчесності до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає.