Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про припинення права власності на частку в будинку та визнання права власності на частку в будинку з виплатою грошової компенсації за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 7 грудня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 березня 2008 року,

У червні 2004 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про поділ будинку в натурі. В обґрунтування позову вказувала, що вони з ОСОБА_2 є співвласниками 1/2 частки будинку АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 17 листопада 2001 року. Власником другої половини будинку є ОСОБА_4 Між нею та ОСОБА_2, з одного боку, і ОСОБА_4, з іншого боку, склався порядок користування будинком. Посилаючись на необхідність використання нею прав власника, позивачка просила, з урахуванням установленого порядку користування, провести поділ будинку за запропонованим нею варіантом.

У грудні 2004 року ОСОБА_1 у порядку зміни предмета та підстав позову подала додаткову позовну заяву, в якій, посилаючись на те, що в частині будинку, що належить їй і ОСОБА_2, вона проживає одна, іншого житла для проживання як і власності вона не має; ОСОБА_2 постійно проживає у квартирі АДРЕСА_2, в якій йому на праві власності належить 1/5 частка, просила припинити право ОСОБА_2 на 1/4 частку в спірному будинку, визнати за нею право власності на 1/2 частку цього будинку зі стягненням із неї на користь ОСОБА_2 компенсації за належну йому частку в розмірі 20 390 грн. 25 коп., яку в подальшому збільшила до 21 942 грн. 50 коп.

У зв'язку зі смертю 25 листопада 2005 року відповідача ОСОБА_4 в якості правонаступника судом залучено ОСОБА_3.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 7 грудня 2005 року за заявою представника позивачки позов ОСОБА_1 про поділ будинку залишено без розгляду.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 7 грудня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 березня 2008 року, позов задоволено. Припинено право власності ОСОБА_2 на 1/4 частку в будинку АДРЕСА_1 та стягнуто на його користь грошову компенсацію за цю частку в розмірі 21 942 грн. 50 коп. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку вказаного будинку.

У обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_2 посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ставить питання про скасування судових рішень і передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 року № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) (зі змінами і доповненнями) мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визначаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

За приписом ч. 1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласників та членам його сім'ї.

Задовольняючи позов, суд виходив із того, що провести поділ половини спірного будинку відповідно до належних часток ОСОБА_1 та ОСОБА_2 неможливо, що ОСОБА_2 має інше житло, є співвласником 1/5 частки квартири АДРЕСА_2, в якій і проживає.

Проте з такими висновками повністю погодитись не можна.

Як убачається з матеріалів справи, у червні 2004 року ОСОБА_1 заявила позов про поділ будинку в натурі, а в грудні 2004 року в порядку зміни предмета та підстав позову подала фактично новий позов щодо визнання за нею права власності на 1/2 частку будинку зі стягненням із неї на користь відповідача компенсації за належну йому частку (а.с. 1-3; 52-54).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 7 грудня 2007 року за заявою представника позивачки від 7 грудня 2007 року позов щодо поділу будинку було залишено без розгляду, новий позов розглянуто по суті з ухваленням рішення в цей же день - 7 грудня 2007 року (а.с. 176-182).

Відповідач 7 грудня 2007 року не був присутнім у судовому засіданні, за даними медичної довідки від 7 грудня 2007 року знаходився на амбулаторному лікуванні з діагнозом артеріальна гіпертонія І ст. А/t 170/110 (а.с 214).

Розглянувши позов зі зміненим предметом і підставою без відповідача, суд порушив його права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідач посилався на те, що перешкод у спільному володінні та користуванні спірною частиною будинку немає; у квартирі, в якій є співвласником 1/5 частки, він не прописаний, проживає там тимчасово разом із батьками, дружиною та донькою, 14 жовтня 2007 року народження; примусове припинення його права власності на 1/4 частку спірного будинку з виплатою йому грошової компенсації завдало істотної шкоди його інтересам та інтересам членів його сім'ї.

Суд же в порушення вимог ст. ст. 212, 213 ЦПК України обставин, пов'язаних із застосуванням положень ч. 1 ст. 365 ЦК України, належним чином не перевірив.

Водночас, стягуючи на користь відповідача грошову компенсацію в сумі 21 942 грн. 50 коп., суд поклав в основу рішення висновок спеціаліста-будівельника від 7 листопада 2007 року (далі - Висновок) і висновок будівельно-технічної експертизи № 46/10-04 від 7 жовтня 2004 року (далі - Експертиза).

Разом з тим, суд не звернув уваги, що Висновком визначалась вартість лише 1/2 частки жилого будинку з верандою в сумі 42 885 грн., а Експертизою хоча й була визначена вартість 1/4 частки будинку та господарських будівель у розмірі 20 390 грн. 25 коп., однак вона проводилась, як наведено вище, 7 жовтня 2004 року, а спір судом по суті було вирішено 7 грудня 2007 року.

Відповідач, зі свого боку, оспорював розмір компенсації, вважаючи її суттєво заниженою.

Не навів суд і розрахунків, з яких він виходив, задовольняючи позов стосовно компенсації частки.

Суд апеляційної інстанції теж на зазначене належної уваги не звернув, у зв'язку з чим ухвалені судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 7 грудня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 березня 2008 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.