Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції, спеціалізованого державного підприємства "Укрспец'юст", ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4 про визнання прилюдних торгів недійсними та зобов'язання закінчити виконавче провадження за касаційною скаргою другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 травня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 14 серпня 2007 року,

ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Державної виконавчої служби у м. Луцьку, спеціалізованого державного підприємства "Укрспец'юст", посилаючись на те, що 18 грудня 2001 року між ОСОБА_4 та колишнім її чоловіком - ОСОБА_5, було укладено договір позики. Відповідно до договору останній позичив 10 282 грн. і зобов'язався повернути борг до 1 липня 2002 року.

У квітні 2003 року за заявою ОСОБА_4 нотаріусом було видано виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_5 несплаченої суми боргу і 14 травня 2003 року органами державної виконавчої служби відкрито виконавче провадження.

При проведенні виконавчих дій державною виконавчою службою м. Луцька було описано й арештовано частину жилого будинку АДРЕСА_1.

Рішенням суду від 12 вересня 2005 року ОСОБА_5 визнано безвісно відсутнім. Опікуном його майна призначено ОСОБА_4

Незважаючи на визнання ОСОБА_5 безвісно відсутнім та на наявність у нього і ОСОБА_1 неповнолітньої дочки ОСОБА_2, 1992 року народження, яка являється спадкоємицею зазначеного майна, та її звертання до виконавчої служби з вимогами зупинити виконавче провадження виконавчою службою м. Луцька вказана частина будинку була передана на реалізацію та 20 листопада 2006 року відчужена на прилюдних торгах на користь ОСОБА_3

Крім того, нею було подано до суду заяву про забезпечення позову і ухвалою суду накладено арешт та заборону на відчуження вказаної частини майна. Ухвалу суду направлено до державної виконавчої служби м. Луцька для виконання, але частину будинку все ж таки було реалізовано.

Вважає, що виконавче провадження у відповідності до вимог ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" підлягало обов'язковому зупиненню. Окрім того, згідно зі ст. 37 вказаного Закону виконавче провадження підлягає закінченню у випадку визнання боржника безвісно відсутнім.

У зв'язку з цим, позивачка просила визнати прилюдні торги й акт про проведення цих прилюдних торгів недійсними та зобов'язати виконавчу службу закінчити виконавче провадження.

Ухвалами Луцький міськрайонний суд Волинської області замінив Державну виконавчу службу у м. Луцьку належним відповідачем - другим відділом державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції; залучив до участі у справі як співвідповідача ОСОБА_3 та як третю особу - ОСОБА_4

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 травня 2007 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 14 серпня 2007 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсними прилюдні торги по реалізації спеціалізованим державним підприємством "Укрспец'юст" на користь ОСОБА_3 частини будинку АДРЕСА_1 за суму 49 300 грн. Сторони повернуто в попередній стан, зобов'язано спеціалізоване державне підприємство "Укрспец'юст" повернути ОСОБА_3 49 300 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В обгрунтування касаційної скарги другий відділ державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права та ставить питання про скасування судових рішень й ухвалення нового рішення.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції та апеляційний суд, погоджуючись з ним, застосували ст. 215, ч. 1 ст. 203 ЦК України та виходили з того, що прилюдні торги проводилися з порушенням чинного законодавства і порядку, встановленого для виконання судових рішень, зокрема, недотриманням вимог ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", п. п. 3.9, 4.6, 4.14, 6.3 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 (z0745-99) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 745/4038 (z0745-99) , що є підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Проте повністю з такими висновками судів погодитися не можна.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом. Закон України "Про виконавче провадження" (606-14) визначає умови та порядок виконання, зокрема, рішень судів, що підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку.

Пунктом 2.2 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна визначено, що прилюдні торги - це продаж майна, за яким його власником стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Згідно з розділом VII ЦПК України (1618-15) боржники мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення порушені їх права чи свободи. В разі обґрунтованості скарги суд своєю ухвалою зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

За змістом ч. 3 ст. 66 Закону України "Про виконавче провадження" підставою для видачі відповідним органом свідоцтва про право власності є акт про проведення прилюдних торгів, затверджений начальником відповідного органу державної виконавчої служби.

При цьому, в ЦПК України (1618-15) та Законі України "По виконавче провадження" відсутні правові норми, які б давали право боржникам звертатися з позовом про визнання публічних торгів недійсними, як і відсутні зазначення умов визнання їх такими. У Тимчасовому положенні про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна містяться лише норми визнання публічних торгів такими, що не відбулися.

Проте, суди наведене не врахували, у порушення ч. 4 ст. 10, ст. 213 ЦПК України не звернули уваги на відсутність правової підстави для визнання прилюдних торгів недійсними, а також на те, що в позові заявлялася вимога про визнання недійсним, крім іншого, акта про проведення прилюдних торгів, яка залишилася судами не розглянутою.

Крім того, застосовуючи наслідки недійсності правочину та вирішуючи питання про порядок повернення сторін у попередній стан, суди застосували абз. 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України і виходили з того, що кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а СДП "Укрспец"юст" повинен повернути отримані від реалізації майна кошти в розмірі 49 300 грн.

Проте повністю з таким висновком судів також погодитися не можна.

Відповідно до ч. 2 ст. 388 ЦК України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Виходячи зі змісту вказаної частини статті, можна зробити висновок, що ця норма фактично спрямована на захист інтересів добросовісного набувача, який набув майно у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Проте, при ухваленні судових рішень суди на вказані вимоги закону уваги не звернули, як і не врахували положення ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" і п. 5.4 указаного Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 61 вищевказаного Закону реалізація арештованого майна здійснюється спеціалізованими організаціями, які залучаються на тендерній (конкурсній) основі, на підставі договорів між Державною виконавчою службою та спеціалізованими організаціями шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах.

Згідно з п. 5.4 зазначеного Тимчасового положення кошти, одержані від реалізації нерухомого майна на прилюдних торгах, з вирахуванням винагороди за надані послуги з реалізації арештованого майна, обумовленої договором, перераховуються спеціалізованою організацією на відповідні рахунки державної виконавчої служби в установленому порядку, у термін не пізніше семи банківських днів від дня проведення переможцем прилюдних торгів розрахунку за придбане майно.

Отже, виходячи з припису зазначених норм, реалізація арештованого нерухомого майна належить до повноважень державного виконавця, тоді як спеціалізовані організації лише організовують та проводять прилюдні торги з реалізації такого майна за договором з державною виконавчою службою.

Однак, суди, не перевіривши належним чином виконання відповідачами вказаних вимог законодавства щодо порядку розрахунків за придбане майно і рух отриманих коштів, ухвалили зобов'язати СДП "Укрспец"юст" повернути ОСОБА_3 отримані від реалізації спірного майна кошти.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 травня 2007 року й ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 14 серпня 2007 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.