Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Одеської міської ради, треті особи: Київська районна адміністрація Одеської міської ради, комунальне підприємство "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості", ОСОБА_3, про визнання права власності, за касаційною скаргою Одеської міської ради на рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 липня 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 12 вересня 2007 року,

У лютому 2007 року ОСОБА_1., ОСОБА_2. звернулись до суду з вищевказаним позовом про визнання права власності на самочинно реконструйовані та збудовані приміщення, будови й споруди за адресою:АДРЕСА_1, посилаючись на те, що ця садиба на праві спільної часткової власності належить: ОСОБА_3. - 3/10 частини на підставі договору купівлі-продажу від 22 серпня 1972 року; ОСОБА_1. - 3/10 частини та ОСОБА_2. - 4/10 на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 4 липня 1975 року. Позивачі вказували, що з метою поліпшення житлових умов вони реконструювали належні їм приміщення та звели до них прибудови, які були збережені рішеннями Київського виконавчого комітету м. Одеси в 1982 та 1996 роках. ОСОБА_1. просила суд позов задовольнити, визнати за нею право власності на: коридор 3-2 площею 4 кв.м літера "а3", кухню 3-3 площею 6 кв.м літера "а10", їдальню 3-3 площею 9,3 кв.м. літера "а6", санвузол площею 5,8 кв.м. літера "а9"; а також на надвірні прибудови: літню кухню літера "Б" площею 25,3 кв.м, гараж літера "И" площею 34,4 кв.м. ОСОБА_2. просив суд позов задовольнити, визнати за ним право власності на належну йому житлову кімнату площею 13,1 кв.м та реконструйовані прибудови "а": веранду, кухню, санвузол і прибудований коридор "а4" площею 4,6 кв.м

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 11 липня 2007 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 12 вересня 2007 року, позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1. право власності на частину реконструйованого житлового будинку, яка складається в літері "А" з: житлової кімнати 3-1 площею 22,2 кв.м, коридору 3-2 площею 4 кв.м літера "а3", кухні 3-3 площею 6 кв.м літера "а10", їдальні 3-3 площею 9,3 кв.м. літера "а6", санвузла площею 5,8 кв.м літера "а9", на надвірні будівлі: літню кухню літера "Б" площею 25,3 кв.м, гараж літера "И" площею 34,4 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1. У частині позову ОСОБА_1. про визнання права власності на мансардне приміщення: коридор 4-1 площею 4,6 кв.м, дві житлові кімнати 4-2 площею 18,5 кв.м., 4-3 площею 11,2 кв.м. відмовлено.

Визнано за ОСОБА_2. право власності на частину реконструйованого житлового будинку, яка складається: у літері "А" з житлової кімнати 1-1 площею 13,1 кв.м; у літері "а": веранди 1-3 площею 7,2 кв.м., кухні 1-4 площею 7,2 кв.м, санвузла площею 4 кв.м.; у літері "а4": коридор 1-2 площею 4 кв.м, а також на надвірну побудову - вбиральню літера "В" площею 4,2 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

У касаційній скарзі Одеської міської ради ставиться питання про скасування судових рішень із підстав порушення судами норм матеріального й процесуального права та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову. Зокрема, скаржник указує на неправильне застосування судами ст. 376 ЦК України, ст. ст. 125, 126 ЗК України, ст. ст. 142, 143 Конституції України, ст. ст. 24, 26 Закону України "Про планування і забудову територій"

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Стаття 376 ЦК України передбачає негативні наслідки для тих, хто здійснює будівництво без належного дозволу та затвердженого проекту.

Проте, згідно з ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує прав інших осіб.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий суд, із яким погодилася й апеляційна інстанція, виходив із того, що реконструкція будинку та зведені прибудови відповідають державним будівельним нормам, вимогам протипожежної безпеки та не порушують прав інших осіб, а тому можуть бути узаконені.

Проте з такими рішеннями судів погодитись не можна, оскільки в справі відсутні висновки з цих питань відповідних державних органів (відділу архітектури і будівництва, органів пожежного та санітарного нагляду тощо).

Апеляційна інстанція не усунула зазначених порушень законодавства та в порушення вимог ст. ст. 308, 315 ЦПК України, відхиляючи апеляційну скаргу, не зазначила конкретні факти й обставини, що спростовують доводи відповідача та надані ним докази.

За таких обставин постановлені при неправильному застосуванні норм матеріального права та порушенні норм процесуального права судові рішення підлягають скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Одеської міської ради задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 липня 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 12 вересня 2007 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.