6-6151св09 Про відібрання дитини від матері без позбавлення батьківських прав - 15.07.2009 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про стягнення аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1, третя особа - орган опіки та піклування Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, про відібрання дитини від матері без позбавлення батьківських прав за касаційною скаргою ОСОБА_1на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 24 листопада 2008 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 13 лютого 2009 року,

У березні 2008 року ОСОБА_1. звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з серпня 1993 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина - ОСОБА_3. З грудня 2007 року вони з відповідачем проживають окремо, однак ОСОБА_2ухиляється від утримання сина, допомоги на його утримання та виховання не надає.

ОСОБА_2звернувся до суду із зустрічним позовом про відібрання неповнолітнього сина Артура від матері без позбавлення її батьківських прав та передачу сина йому для виховання та спільного проживання, посилаючись на те, що за період проживання з матір'ю син став гірше навчатися, негідно себе поводити, мав багато пропусків занять без поважних причин, ігнорував зауваження викладачів, за що керівництво школи мало намір його виключити з навчального закладу.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 24 листопада 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 13 лютого 2009 року, у задоволенні позову ОСОБА_1. про стягнення аліментів відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2задоволено. Відібрано неповнолітнього сина ОСОБА_3., 3 березня 1994 року народження, від матері - ОСОБА_1. Передано його батькові - ОСОБА_2

У касаційній скарзі ОСОБА_1. ставить питання про скасування судових рішень та вирішення справи по суті, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а судові рішення - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом установлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 8 серпня 1993 року. Від шлюбу мають неповнолітню дитину - сина Артура, 3 березня 1994 року народження.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 12 травня 2008 року позов ОСОБА_1. до ОСОБА_2про розірвання шлюбу задоволено.

Останні роки перед розлученням сторони разом з сином проживали у квартирі АДРЕСА_1 З грудня 2007 року ОСОБА_1. перейшла до іншої квартири і стала проживати одна. Син знаходився на утриманні та вихованні його батька - ОСОБА_2З 7 березня 2008 року ОСОБА_1. забрала сина та з цього часу він став проживати разом з матір'ю, уникаючи спілкування з батьком.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_3висловив бажання проживати разом з матір'ю, що підтверджено його заявою (а. с. 143-146), а також поясненнями в судовому засіданні.

Задовольняючи позов ОСОБА_2про відібрання неповнолітнього сина Артура від матері без позбавлення її батьківських прав та передачу сина йому для виховання та спільного проживання, районний суд, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що модель виховання сина, притаманна ОСОБА_1., сприяє розвитку властивої йому підвищеної тяги до задоволень, ледарства, не цілеспрямованості, зниження відповідальності.

Проте з таким висновком судів погодитися повністю не можна.

Суди не врахували, що на день ухвалення рішення ОСОБА_3виповнилося 14 років і 8 місяців.

Відповідно до ч. 3 ст. 160 Сімейного кодексу України якщо батьки дитини проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Ухвалюючи рішення, суди у порушення ст. ст. 214, 215, 303, 313, 315 ЦПК України на вказані вимоги закону уваги не звернули, у достатньому обсязі не визначилися із характером спірних правовідносин.

Суд не уточнив вимоги ОСОБА_2й не звернув уваги на те, що на відміну від положень ст. 161 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою (ч. 3 ст. 160 Сімейного кодексу України).

Виходячи з наведеного, суд повинен визначитися, чи передбачений нормами матеріального права обраний відповідачем спосіб захисту прав дитини.

За таких обставин судові рішення не можна вважати законними і обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню в повному обсязі з підстав ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 24 листопада 2008 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 13 лютого 2009 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.