6-12423св08 Про визнання недійсним заповіту, зобов'язання скасувати реєстрацію права власності та зобов'язання зареєструвати право власності на нерухоме майно - 20.08.2008 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації про поновлення строку на прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, третя особа - комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", про визнання недійсним заповіту, зобов'язання скасувати реєстрацію права власності та зобов'язання зареєструвати право власності на нерухоме майно, набуте на підставі рішення суду, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду м. Києва від 7 квітня 2008 року,

У травні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що відповідно до заповіту ОСОБА_4 він є спадкоємцем частини житлового будинку АДРЕСА_1. 14 липня 2004 року ОСОБА_4 померла. Звернувшись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно через пропуск строку на прийняття спадщини. Посилаючись на те, що він перебував у відрядженні за кордоном і не міг вчасно звернутися із заявою про прийняття спадщини, просив суд поновити строк для прийняття спадщини та визнати за ним право власності на спадкове майно.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 5 липня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме 8/20 частин житлового будинку АДРЕСА_1.

ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд указаного рішення за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 1 лютого 2007 року рішення районного суду скасовано за нововиявленими обставинами.

ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, указував на те, що за рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25 квітня 2006 року за ним визнано право власності в порядку спадкування на 6/20 частин будинку АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4, та визнано право власності на 14/20 частин зазначеного будинку за набувальною давністю.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21 грудня 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним заповіт, складений 30 грудня 1995 року від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1Зобов'язано комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_1на 8/20 частин у будинку АДРЕСА_1. Зобов'язано комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" провести реєстрацію права власності на зазначений будинок за ОСОБА_2 на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 квітня 2006 року.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 7 квітня 2008 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 грудня 2007 року скасовано. Позов ОСОБА_1задоволено частково. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк протягом двох місяців з моменту набрання рішенням законної сили для прийняття спадщини від ОСОБА_4 Позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що 14 липня 2004 року померла ОСОБА_4, після смерті якої відкрилася спадщина на 6/20 частин будинку АДРЕСА_1.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25 квітня 2006 року задоволено позов ОСОБА_1 до територіальної громади Шевченківської районної у м. Києві ради про визнання права власності. Постановлено визнати за ОСОБА_2 також право власності на 14/20 указаного будинку за набувальною давністю.

Зазначене рішення набрало законної сили й на даний час відсутні відомості про його оскарження.

У липні 2005 року Третьою Київською державною нотаріальною конторою відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за нотаріально посвідченим заповітом від 30 грудня 1995 року після померлої ОСОБА_4 у зв'язку з пропуском строку на прийняття спадщини ( а.с. 21 т. 1).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_1 і відмову в позові ОСОБА_1 та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 на підставі заповіту від 30 грудня 1995 року, апеляційний суд виходив із поважності причин пропуску ним строку на прийняття спадщини у зв'язку з перебуванням останнього в закордонному відрядженні з 7 квітня 2006 року ( а.с. 29 т. 1).

Одночасно апеляційний суд залишив без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 з підстав, передбачених п. 8 ст. 207 ЦПК України.

Ухвалене апеляційним судом рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд, оскільки апеляційним судом допущені порушення процесуальних норм закону, що призвело до неправильного вирішення справи.

Так, залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 від 20 грудня 2007 року, апеляційний суд виходив з її невідповідності вимогам ст. 119 ЦПК України (відсутності підпису).

Однак апеляційним судом неправильно застосована норма п. 8 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, оскільки її застосування можливе лише після невиконання стороною у наданий судом строк вимог про усунення недоліків позовної заяви.

Крім того, уточнена позовна заява ОСОБА_1 від 20 грудня 2007 року містить підпис його представника ( а.с. 62 т. 2).

На підтвердження позову про недійсність заповіту ОСОБА_2 надані докази, зокрема висновок судово-почеркознавчої експертизи від 25 грудня 2006 року, який досліджувався судом першої інстанції і яким було відхилено клопотання ОСОБА_1про призначення повторної експертизи ( а.с. 56 т. 2).

За таких обставин апеляційним судом безпідставно залишений без розгляду заявлений ОСОБА_2 до ОСОБА_1 позов про визнання недійсним заповіту від 30 грудня 1995 року, на підставі якого останньому встановлено додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4

Ураховуючи, що позовні вимоги сторін взаємопов'язані й вирішення питання про надання ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини на підставі заповіту від 30 грудня 1995 року залежить від вирішення спору сторін щодо дійсності цього заповіту, ухвалене апеляційним судом рішення підлягає скасуванню й у цій частині.

Крім того, дійшовши висновку про поважність причин пропуску ОСОБА_1 строку для прийняття спадщини у зв'язку з перебуванням у закордонному відрядженні, апеляційним судом залишено поза оцінкою ту обставину, що в цей же період, у липні 2005 року, ОСОБА_1 подавав до нотаріальної контори документи для отримання свідоцтва про право на спадщину і йому 8 липня 2005 року було рекомендовано звернутися до суду (а.с. 21 т. 1), однак з відповідним позовом він звернувся лише 17 травня 2006 року.