Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

Головуючого: Яреми А.Г.

Суддів: Жайворонок Т.Є., Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Перепічая В.С.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39 до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України, апеляційного суду Житомирської області про стягнення заборгованості по заробітній платі та частини невиплаченої матеріальної допомоги за 2004 рік,

У травні 2005 року позивачі звернулися у суд із позовом до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Державної судової адміністрації

України, апеляційного суду Житомирської області про стягнення заборгованості по заробітній платі та частини невиплаченої матеріальної допомоги за 2004 рік.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23 серпня 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 11 квітня 2006 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі Державна судова адміністрація України просить скасувати рішення Печерського районного суду у м. Києва від 23 серпня 2005 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 11 квітня 2006 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

З 1 вересня 2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ), який визначив повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.

Частиною 2 статті 4 цього Кодексу визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Суб'єктом владних повноважень, відповідно до пункту 7 частини 1 статті 3 цього Кодексу, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Публічною службою, згідно пункту 15 частини 1 статті 3 КАС України, є діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Отже спір, що виник між сторонами, є публічно-правовим і відноситься до адміністративної юрисдикції, а тому його розгляд судом апеляційної інстанції повинен був здійснюватися за нормами КАС України (2747-15) .

Згідно п. 7 Прикінцевих та перехідних положень КАС України (2747-15) після набрання чинності цим кодексом заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин та апеляційні скарги розглядаються в порядку, передбаченому КАС України (2747-15) .

Виходячи з предмету спору та враховуючи Прикінцеві та перехідні положення КАС України (2747-15) після набрання чинності цим Кодексом з 1 вересня 2005 року оскарження судових рішень і розгляд апеляційних скарг повинні були здійснюватись за нормами КАС України (2747-15) , а не за нормами ЦПК України (1618-15) .

Проте апеляційний суд розглянув справу після 1 вересня 2005 року (після набрання чинності КАС України (2747-15) ), за правилами, встановленими ЦПК України (1618-15) .

Враховуючи, що порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, допустив суд апеляційної інстанції, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись ст.ст. 336, 338, 343, 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

Касаційну скаргу Державної судової адміністрації України задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 11 квітня 2006 року скасувати, а справу направити до Київського апеляційного адміністративного суду для розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Ухвала оскарженню не підлягає.