Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гнатенка А.В.,

суддів: Пшонки М.П., Григор'євої Л.І.,

Данчука В.Г., Косенка В.Й., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до Тиврівського районного підприємства відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) "Райагрохім" про стягнення заборгованості із заробітної плати та інших виплат, за касаційною скаргою ОСОБА_1на заочне рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 25 вересня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 20 листопада 2007 року,

У квітні 2003 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Тиврівського районного підприємства ВАТ "Райагрохім" про стягнення заборгованості із заробітної плати за попередні роки, зокрема, за несвоєчасні розрахунки в сумі 4 340 грн., 5 % суми за результатами претензійно-позовної роботи в розмірі 8 609 грн. 58 коп., компенсації за щорічні невикористані відпустки за 1996-1999 роки в сумі 624 грн., матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 970 грн. 66 коп., вихідну допомогу в розмірі 693 грн. 69 коп., усього на загальну суму 15 237 грн. 93 коп. Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що за контрактом від 2 вересня 1996 року він прийнятий на роботу до відповідача на посаду заступника голови правління з правових питань. За умовами п. 9 трудової угоди йому була встановлена заробітна плата в розмірі 200грн. на місяць або в розмірі 5 % від сум, стягнутих або залишених на його користь у результаті претензійно-позовної роботи. Йому стало відомо, що Тиврівським районним підприємством ВАТ "Райагрохім" 4 липня 2001 року трудова угода була анульована. У порушення відповідних пунктів контракту заробітна плата йому виплачувалася без додаткової оплати в розмірі 5% від результатів претензійно-позовної роботи з конкретних справ та без виплати зазначених вище компенсацій, що передбачено умовами контракту. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути на його користь заборгованість у сумі 15 237 грн. 93 коп.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 25 вересня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 20 листопада 2007 року, у задоволенні позову ОСОБА_1. відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. порушує питання про скасування судових рішень та ухвалення рішення про задоволення позову в повному обсязі, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм матеріального й процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.

Як установлено судом, станом на 4 липня 2001 року заборгованість із грошових виплат позивачу становила суму 4 144 грн. 83 коп., яку відповідач виплатив, що підтверджується письмовими доказами у справі.

Щодо частини вимог про стягнення заробітної плати та інших вимог, то рішення в цій частині також ухвалені з додержанням норм матеріального й процесуального права.

Крім того, доводи касаційної скарги ОСОБА_1. про те, що судді: ОСОБА_2., ОСОБА_3., які брали участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не могли брати участі в розгляді справи, є необґрунтованими й суперечать нормам процесуального права.

При розгляді справи судами всебічно, повно й об'єктивно з'ясовані обставини справи та дана їм належна оцінка.

За таких обставин колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 337, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1відхилити.

Заочне рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 25 вересня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 20 листопада 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.