Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватного підприємства "Престиж-Буд" про визнання договорів оренди та суборенди недійсними, усунення перешкод у користуванні нежилими приміщеннями за касаційною скаргою ОСОБА_1на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 4 грудня 2008 року,

У жовтні 2007 року ОСОБА_1. звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що належне їй нежиле приміщення по АДРЕСА_1 самовільно захопив власник приватного підприємства "Престиж-Буд" ОСОБА_2, посилаючись на договір суборенди, укладений останнім із ОСОБА_3

ОСОБА_2 не допускає до цього приміщення ні її, ні її представника.

Вважаючи свої права порушеними, позивачка просила визнати договір суборенди недійсним, зобов'язати ОСОБА_2звільнити спірне приміщення та не чинити їй перешкод у користуванні власністю.

У процесі розгляду справи позивачка доповнила свої вимоги, просила визнати недійсними договір оренди від 1 липня 2004 року, укладений між нею і ОСОБА_3., та договір суборенди від 1 лютого 2005 року, укладений між ОСОБА_3. і приватним підприємством "Престиж-Буд", зобов'язати відповідачів звільнити зазначене приміщення та не чинити їй перешкоди в користуванні своєю власністю.

Заочним рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22 травня 2008 року позов задоволено в повному обсязі.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 14 липня 2008 року апеляційну скаргу ОСОБА_3. на вказане заочне рішення повернуто скаржнику в зв'язку з недотриманням відповідачем порядку оскарження заочного рішення.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 серпня 2008 року заяву ОСОБА_3. про перегляд заочного рішення залишено без розгляду.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 4 грудня 2008 року вказану ухвалу суду першої інстанції скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для вирішення питання по суті.

В обгрунтування касаційної скарги ОСОБА_1. посилається на невідповідність висновків апеляційного суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права та ставить питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції і залишення в силі ухвали суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції не врахував вимоги ч. 3 ст. 231 ЦПК України, якою визначено повний обсяг повноважень суду щодо розгляду заяви про перегляд заочного рішення; повноважень щодо залишення судом такої заяви без розгляду вказана норма не містить.

Проте повністю погодитися з такими висновками апеляційного суду не можна.

Відповідно до ч. 3 ст. 231 ЦПК України в результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду в загальному порядку.

Отже, вказаною нормою визначено повноваження суду щодо розгляду заяви про перегляд заочного рішення по суті.

Разом із тим, цивільне процесуальне законодавство містить певні вимоги щодо порядку подання і оформлення такої заяви (ст. ст. 228, 229 ЦПК України).

Вирішення судом питання щодо дотримання заявником вимог процесуального закону про порядок подання і оформлення такої заяви передує стадії розгляду заяви по суті в порядку, передбаченому ст. ст. 230 - 232 ЦПК України. Указана заява може бути розглянута по суті лише в разі дотримання заявником порядку подання й оформлення такої заяви.

Згідно з ч. 2 ст. 228 ЦПК України заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Закінчення цивільного процесуального строку, у тому числі, передбаченого ч. 2 ст. 228 ЦПК України, становить собою юридичний факт, який може бути підставою для правових наслідків, визначених ст. 72 ЦПК України. Відповідно до ч. 2 цієї статті документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.

Як убачається з матеріалів справи, заочне рішення судом першої інстанції ухвалено 22 травня 2008 року. Копії заочного рішення були направлені відповідачам 26 травня 2008 року. 30 травня 2008 року відповідачі подали до суду заяву про апеляційне оскарження заочного рішення, тобто ОСОБА_3на той час уже отримав копію зазначеного рішення. З урахуванням наведеного та вимог ч. 2 ст. 228 ЦПК України строк на подання ОСОБА_3. заяви про перегляд заочного рішення закінчився 9 червня 2008 року.

Проте заява про перегляд заочного рішення була подана ОСОБА_3. до суду згідно зі штампом вхідної реєстрації 24 липня 2008 року. Клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку заявником не подавалося.

Постановлюючи ухвалу щодо залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду, суд першої інстанції вирішував питання щодо дотримання заявником порядку подання й оформлення заяви; виходив із того, що заявником пропущено встановлений законом процесуальний строк, у зв'язку з чим до вирішення питання щодо розгляду заяви по суті не дійшов.

Таким чином, з висновком апеляційного суду погодитися не можна, зазначене питання було вирішено цим судом усупереч нормам процесуального права, з урахуванням викладеного ухвала першої інстанції була помилково скасована апеляційним судом.

За таких обставин оскаржувана в касаційному порядку ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі ухвали суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 4 грудня 2008 року скасувати, залишити в силі ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 серпня 2008 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.