Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного

Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" до ОСОБА_1 про стягнення збитків, за касаційною скаргою Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2007 року,

У серпні 2006 року Відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" (далі - ВАТ ЕК "Дніпрообленерго") звернулося до суду з названим позовом.

Посилаючись на те, що відповідач порушив Правила користування електроенергією для населення, безобліково споживав електроенергію шляхом зміни схеми підключення електролічильника перенесенням фазного дроту в другий затискач клемної коробки, зірвав пломбу, а також підключив гараж до електропостачання поза приладом обліку, про що складено акт від 5 серпня 2003 року, позивач просив стягнути зі ОСОБА_1на його користь 6575 грн. 25 коп. заподіяних збитків, розмір яких визначено відповідно до Методики обчислення розміру відшкодування збитків, завданих електропостачальнику внаслідок порушення споживачем Правил користування електричною енергією для населення, затвердженої постановою НКРЕ від 22 листопада 1999 року № 1416 (далі - Методика).

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 травня 2007 року позов задоволено частково: стягнуто зі ОСОБА_1на користь позивача 4476 грн. 06 коп. завданих збитків та судові витрати, а в решті вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2007 року рішення місцевого суду змінено: зменшено суму стягнутих збитків з 4476 грн. 06 коп. до 944 грн. 21 коп., а також зменшено суму судових витрат.

В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Частково задовольняючи позов, місцевий суд, виходив із того, що розрахунок заподіяної шкоди було проведено позивачем із порушенням вимог п. 5 Методики, оскільки розрахунок збитків за другою формулою мав здійснюватись за кількістю днів з дня останнього контрольного зняття показників із приладу обліку, але не більше ніж за шість місяців.

Змінюючи рішення місцевого суду, апеляційний суд дійшов висновку, що сума стягнення підлягає зменшенню, оскільки в будинку відповідача встановлено один прилад обліку, а тому розрахунок збитків, завданих виявленими у відповідача порушеннями Правил користування електроенергією, мав проводитись за однією формулою та за кількістю днів з дня останнього контрольного зняття позивачем показників із приладу обліку, але не більше ніж за шість місяців.

Однак погодитись із такими висновками судів не можна, виходячи з наступного.

Статтею 27 Закону України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) , якою встановлено відповідальність за порушення законодавства про електроенергетику, визначено, що правопорушеннями в електроенергетиці, зокрема, є: крадіжка електричної енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку; порушення правил користування енергією.

Згідно з п. 48 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 (1357-99-п) (далі - Правила), споживач несе відповідальність згідно із законодавством, зокрема, за розкрадання електричної енергії у разі самовільного підключення до електромереж і споживання електричної енергії без приладів обліку.

Судами встановлено, що актом про порушення Правил користування електроенергією для населення від 5 серпня 2003 року зафіксовано порушення ОСОБА_1. Правил користування електроенергією, а саме: зміну схеми підключення електролічильника шляхом перенесення фазного дроту у другий затискач клеми коробки, пошкодження пломби, а також підключення гаража поза приладом обліку (а.с. 7).

На підставі цього акта відповідачем здійснено розрахунок суми заподіяних збитків за двома формулами Методики за період з 26 червня 2001 року до 5 серпня 2003 року (а.с. 8, 9).

Відповідно до п. 2 Методики, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, вона застосовується у випадку виявлення порушень, зазначених п. 48 Правил, у частині: безоблікового споживання електричної енергії без дозволу енергопостачальника, самовільного підключення до мереж енергопостачальника; пошкодження приладу обліку, зриву пломби та дій споживача, які призводять до заниження показів приладу обліку.

Пунктом 10 Методики визначено, що у разі виявлення фактів безоблікового споживання електроенергії, зазначених у п. 6 цієї Методики, споживачеві виписується рахунок на всю розраховану суму.

У разі пошкодження, втрати або неправильної роботи приладу обліку з вини споживача він додатково відшкодовує вартість позапланової перевірки, ремонту або встановлення нового приладу обліку. Розрахунок вартості послуг визначається поелементно калькуляційним методом енергопостачальником і затверджується місцевими органами влади та самоврядування.

При розгляді справи місцевий суд у порушення вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК України не вирішив питання обґрунтованості нарахування позивачем розміру збитків на підставі двох формул Методики.

Згідно з п. 5 Методики розрахунок завданих енергопостачальнику збитків здійснюється за кількістю днів з дня останнього контрольного зняття представником енергопостачальника показів приладу обліку чи його технічної перевірки до дня усунення порушення (зокрема, у разі виявлення представником енергопостачальника прихованої електропроводки, пристрою, що занижує покази приладу обліку, кількість днів обчислюється з дня останньої технічної перевірки і до дня усунення порушення, але не більше терміну позовної давності).

Пунктами 1.2 і 3.18 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики від 31 липня 1996 року № 28 (z0417-96) , у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що технічна перевірка - це виконання комплексу робіт з метою визначення відповідності нормативно-технічним документам стану засобу обліку електричної енергії та схеми його підключення, а також відповідності стану електропроводки та електроустановок від межі балансової належності до точки обліку, яка має здійснюватися постачальником електричної енергії не рідше одного разу на три роки.

Апеляційний суд, переглядаючи справу, в порушення вимог ст. 303 ЦПК України не вирішив питання, чи мав позивач можливість встановити при звичайному огляді приладу обліку під час контрольного зняття його показів факт безоблікового споживаня відповідачем електроенергії шляхом зміни схеми підключення електролічильника перенесенням фазного дроту в другий затискач клемної коробки, а також підключення гаража до електропастачання поза приладом обліку, оскільки розрахунок збитків за відсутності такої можливості мав обчислюватись за кількістю днів з дня останньої технічної перевірки і до дня усунення порушення, але не більше терміну позовної давності.

Крім того, відповідно до п. 7 "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України (435-15) 2003 року правила Цивільного кодексу України (435-15) про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Статтею 357 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно із ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Судами встановлено, що акт про порушення відповідачем Правил складено працівниками позивача 5 серпня 2003 року, а позов пред'явлено до суду 10 серпня 2006 року.

Вирішуючи справу, судами не взято до уваги заперечення ОСОБА_1 проти позову, в якому ним поставлено питання про застосування строку позовної давності (а.с. 19 зв.), а також не вирішено питання щодо можливості поновлення цього строку.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" задовольнити частково.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 травня 2007 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2007 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.