Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, третя особа - орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про визнання права власності на 2/3 частини квартири та вселення; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1про визнання права власності на квартиру, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 червня 2007 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24 грудня 2007 року,

У березні 2007 року ОСОБА_1. звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2. про визнання права власності на 2/3 частини квартири та вселення. Свої вимоги мотивувала тим, що з 1 березня 2002 року перебувала у шлюбі з відповідачем. Від шлюбу має доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Перебуваючи у шлюбі, 11 листопада 2003 року сторони придбали квартиру АДРЕСА_1, яку було зареєстровано на ім'я відповідача. У зв'язку з протиправною поведінкою ОСОБА_2. сімейні стосунки з ним у даний час не підтримує, вимушена з дочкою проживати в батьків, а тому просила визнати за нею право власності на 2/3 частини вказаної квартири з урахуванням інтересів малолітньої дитини.

У ході розгляду справи ОСОБА_2. звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання права власності на квартиру. Свої вимоги мотивував тим, що

1 листопада 2003 року разом із батьками та братом продали приватизовану ними раніше квартиру АДРЕСА_2 за 71 800 грн. Отримані від продажу його частки кошти спочатку поклав на зберігання в банківську ячейку, а через місяць, 19 грудня 2003 року, придбав за 7 000 грн. квартируАДРЕСА_1. Ця квартира придбана лише за його власні кошти, а тому не є спільною власністю подружжя.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19 червня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 24 грудня 2007 року, позов ОСОБА_1. задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1. право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, вселено її з дочкою в указану квартиру. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2. відмовлено.

ОСОБА_2. звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від

19 червня 2007 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24 грудня 2007 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Частково задовольняючи основний позов і відмовляючи в задоволенні зустрічного, місцевий суд, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки придбана під час перебування сторін у шлюбі.

З таким висновком суду повністю погодитись не можна з таких підстав.

За правилами ст. ст. 22, 24 КЗпШ України, який діяв на час придбання спірної квартири, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку спадкування, є власністю кожного з них.

Відповідно до роз'яснень, наданих пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 (v0016700-98) (зі змінами) "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України (2006-07) ", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна.

Судом встановлено, що з 2 березня 2002 року ОСОБА_2. та

ОСОБА_1. перебувають у шлюбі, від якого мають дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

1 листопада 2003 року ОСОБА_2. разом із ОСОБА_4. (батьком), ОСОБА_5. (матір'ю) та ОСОБА_6 . (братом) продали за 71 800 грн. чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_2, яка була ними раніше приватизована відповідно до розпорядження № 26694 від 29 липня 2002 року, виданого Державною адміністрацією Голосіївського району м. Києва (а.с. 22).

19 грудня 2003 року, тобто через 1 місяць і 19 днів, на ім'я ОСОБА_2 . за 7 000 грн. було придбано спірну однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 6).

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2. суду пояснив, що спірну однокімнатну квартиру придбав на кошти, які отримав від продажу своєї частки у квартирі АДРЕСА_2.

Не з'ясувавши джерело коштів для придбання квартири та виходячи лише з презумпції права спільної сумісної власності подружжя на майно, придбане під час шлюбу, суд указані вимоги закону та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України не виконав, заперечення відповідача належним чином не перевірив, тому висновки суду є передчасними.

Апеляційний суд у порушення вимог ст. 303 ЦПК України на зазначені обставини уваги не звернув і належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 червня 2007 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24 грудня 2007 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.