Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відділу освіти Новокаховської міської ради Херсонської області про стягнення коштів,

У жовтні 2007 року ОСОБА_1. звернулася із зазначеним позовом посилаючись на те, що з 1 вересня 1993 року по 1 травня 2001 року вона працювала майстром виробничого навчання Новокаховського міжшкільного навчально-виробничого комбінату. 1 травня 2001 року позивачка була звільнена за власним бажанням. Однак при звільненні їй не були виплачені суми, передбачені статтею 57 ЗУ "Про освіту". Враховуючи викладене, ОСОБА_1. просила задовольнити її позов та стягнути з відповідача невиплачену їй заробітну плату, яка передбачена ст. 57 Закону України "Про освіту", а також середній заробіток за весь час затримки розрахунку, починаючи з дня її звільнення з 1 травня 2001 року та по день подачі позову.

В судовому засіданні позивачка свої вимоги доповнила та просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по виплаті за вислугу років та оздоровлення за період з жовтня 1997 року по травень 2001 року, щорічну грошову винагороду у розмірі до одного посадового окладу за сумлінну працю зразкове виконання службових обов'язків за цей час, компенсацію та індексацію сум зазначених виплат, а також середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Рішенням Новокаховського міського суду від 27 лютого 2007 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Херсонської області ід 26 квітня 2007 року, позов залишено без задоволення.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити рішення про задоволення її позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Статтею 57 ЗУ "Про освіту" передбачені гарантії Держави педагогічним, науково-педагогічним працівникам та іншим категоріям працівників навчальних закладів.

Згідно з вимогами частини 7 статті 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Встановлено, що з 1 вересня 1993 року по 1 травня 2001 року ОСОБА_1. працювала майстром виробничого навчання Новокаховського міжшкільного навчально-виробничого комбінату. Наказом від 28 квітня 2001 року позивачка звільнена з роботи за власним бажанням з 1 травня 2001 року.

Відмовляючи ОСОБА_1. у задоволенні позову суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив із того, що виплати, передбачені статтею 57 Закону України "Про освіту", хоча і гарантовані, але не були профінансовані державою і з цих причин не виплачувалися відповідачем. Згідно Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України "Про освіту" педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів" виплати, встановлені статтею 57 Закону України "Про освіту" за спірний період визнані кредиторською заборгованістю Державного бюджету України, яка є обов'язковою для погашення і погашається державою протягом п'яти років, починаючи з 2005 року. Грошові кошти, які просить стягнути позивачка не можуть бути визнані як заборгованість роботодавця по заробітній платі, невиплата якої на день звільнення тягнула за собою відповідальність, передбачену статтею 117 КЗпП України. Крім того, Законом України "Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України "Про освіту" педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів" не передбачено нарахування компенсації та індексації виплат, які також є предметом позову.

У відповідності до частини 1 статті 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або вирішені ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно статті 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судами першої та апеляційної інстанцій досліджено обставини справи повно, зібраним доказам дана оцінка.

Доводи скарги висновків суду не спростовують.

Рішення судів ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни або скасування не встановлено.

Керуючись статтями 335- 337, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Новокаховського міського суду від 27 лютого 2007 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 26 квітня 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.