Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного

Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 ОСОБА_3 до Райгородоцької селищної ради Донецької області, третя особа ОСОБА_4, про визнання рішень та державного акту на право власності на землю незаконними, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 7 травня 2007 року,

У серпні 2005 року ОСОБА_1., ОСОБА_2 і ОСОБА_3. звернулися в суд із названим позовом.

Зазначали, що рішенням Райгородоцької селищної ради Донецької області від 22 липня 2005 року № 4/25-548 скасовано рішення ради від 15 квітня 2003 року № 24/8-173 та від 23 жовтня 2003 року № 29/9-230 і видано дозвіл на розробку проекту землевпорядкування для відводу їм земельних ділянок у спільну власність площею 0,15 га для будівництва й обслуговування житлового будинку і господарських споруд та для ведення підсобного господарства площею 0,0325 га у відповідності з фактичним користуванням.

Оскільки розмір земельної ділянки, який є у їх фактичному користуванні, складає 1847 кв. м, позивачі просили визнати п. 3 цього рішення незаконним та внести до нього відповідні зміни.

В подальшому позивачі збільшили обсяг своїх вимог і зазначили, що Райгородоцькою селищною радою Донецької області не лише невірно визначено і зменшено розмір земельної ділянки, що є у їхньому користуванні, а й збільшено розмір земельної ділянки їхнього сусіда ОСОБА_4 шляхом прийняття рішення від 22 липня 2005 року № 4/25-549, яким було дано згоду на розробку проекту землевпорядкування на відведення сусідові земельної ділянки площею 0,1426 га.

Оскільки розмір земельної ділянки ОСОБА_4 було збільшено за рахунок належної їм земельної ділянки, позивачі просили суд визнати незаконними рішення Райгородоцької селищної ради від 22 липня 2005 року № 4/25-549 і № 4/25-549, а також від 7 жовтня 2005 року № 4/27-580, яким вирішено питання про відведення ОСОБА_4. на праві власності земельної ділянки площею 0,1426 га, а також визнати виданий сусіду державний акт на право приватної власності на землю недійсним.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 19 січня 2007 року позов задоволено: визнано п. 3 рішення Райгородоцької селищної ради Донецької області від 22 липня 2005 року № 4/25-548, рішення цієї ради від 22 липня 2005 року № 4/25-549 та п.п. 1 і 2 рішення від 7 жовтня 2005 року № 4/27-580 незаконними; визнано державний акт на право власності на земельну ділянку від 6 грудня 2005 року, виданий ОСОБА_4., недійсним.

Ухвалою Апеляційного Донецької області від 7 травня 2007 року рішення місцевого суду скасовано, а провадження у справі закрито з підстав п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1. посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду та залишення в силі рішення місцевого суду.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Скасовуючи рішення місцевого суду та закриваючи провадження у справі, апеляційний суд виходив з того, що даний спір повинен вирішуватись в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.

Проте погодитися з таким висновком апеляційного суду не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Статтею 17 КАС України встановлено категорії справ, на які поширюється компетенція адміністративних судів, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

В даному випадку предметом спору є правомірність рішень органу місцевого самоврядування щодо визначення розміру земельних ділянок, відведених позивачам та їх сусіду - ОСОБА_4., який брав участь у справі як третя особа, а також правомірність та дійсність державного акту на право приватної власності на землю, що було видано на ім'я ОСОБА_4

Ухваливши рішення, місцевий суд вирішив питання як про права і обов'язки відповідача, так і про права і обов'язки третьої особи.

Таким чином, вирішуючи питання про закриття провадження в справі, апеляційний суд не перевірив, чи мав місце в даному випадку спір про право цивільне (земельний спір) та дійшов помилкового висновку щодо належності даного спору до юрисдикції адміністративного суду.

Керуючись ст.ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 7 травня 2007 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до того ж апеляційного суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.