Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури міста Харкова, слідчого відділу Харківського міського управління УМВС України в Харківській області, Державного казначейства України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, яка була завдана незаконними діями органів слідства та прокуратури,

У жовтні 2005 року ОСОБА_1 звернувся із зазначеним позовом посилаючись на те, що 16 липня 1998 року було скоєне ДТП з його участю. 22 грудня 1999 року Київським районним судом м. Харкова було винесено вирок, яким ОСОБА_1. визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною 1 статті 215 КК України. Постановою Харківського обласного суду від 8 лютого 2000 року вирок Київського районного суду м. Харкова від 22 грудня 1999 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд. Вироком Київського районного суду м. Харкова від 31 травня 2000 року позивача ОСОБА_1. визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною 1 статті 215 КК України. Постановою президії Харківського обласного суду від 27 жовтня 2000 року вирок Київського районного суду м. Харкова від 31 травня 2000 року було скасовано, а справу повернуто на новий розгляд до суду першої інстанції. Постановою Київського районного суду м. Харкова від 26 липня 2001 року кримінальну справу повернуто слідчим органам для додаткового розслідування. 13 червня 2003 року постановою СУ ХМУ УМВС України в Харківській області кримінальну справу відносно ОСОБА_1. було закрито з підстав не доведення його вини. Прокуратура м. Харкова 7 листопада 2003 року скасувала постанову СУ ХМУ УМВС України в Харківській області від 13 червня 2003 року. Однак постановою Київського районного суду м. Харкова від 24 вересня 2004 року кримінальна справа, порушена відносно ОСОБА_1., була закрита у зв'язку з декриміналізацією. Зазначеними діями органів слідства, прокуратури і суду позивачу завдано матеріальної та моральної шкоди. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив задовольнити його позовні вимоги та стягнути з відповідачів матеріальну шкоду у розмірі 4 540 грн. 95 коп. та моральну шкоду у розмірі 74 400 грн.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 22 січня 2008 року позов ОСОБА_1. задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету на користь ОСОБА_1. моральну шкоду у розмірі 15 тис. грн. Зобов'язано ГУ Державного казначейства України перерахувати вказані кошти на рахунок Державного казначейства України в Харківській області для виплати їх ОСОБА_1 В решті позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 9 квітня 2008 року рішення Київського районного суду м. Харкова від 22 січня 2008 року скасовано. У задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно вимог частини 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

За правилами статті 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи скарги висновків суду не спростовують. Підстав для його скасування не встановлено.

Керуючись статтями 332, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 9 квітня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.