Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - відділ державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції м. Донецька, про припинення обов'язку по сплаті аліментів, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Донецька від 12 грудня 2007 року та рішення апеляційного суду Донецької області від 7 квітня 2008 року,

У жовтні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що з відповідачкою ОСОБА_2 мають спільних неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, 1995 року народження, та ОСОБА_4, 2001 року народження. Рішенням апеляційного суду Донецької області від 26 квітня 2007 року з нього на користь відповідачки на утримання дітей було стягнуто аліменти в розмірі ј частини від усіх видів доходу до повноліття сина ОСОБА_3, а з часу його повноліття - 1/8 частину від усіх видів доходу на утримання доньки ОСОБА_4 до її повноліття. Із серпня 2007 року діти проживають разом з ним у м. Харкові та повністю знаходяться на його утриманні. З 1 вересня 2007 року вони навчаються в Харківській загальноосвітній школі № 5.

Посилаючись на викладене, просив припинити покладений на нього рішенням суду обов'язок по сплаті аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей, а виконавче провадження, відкрите за виконавчим листом, виданим Київським районним судом м. Донецька у вищевказаній справі, закрити.

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 12 грудня 2007 року позов задоволено частково. Звільнено ОСОБА_1 від сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, 1995 року народження, та ОСОБА_4., 2001 року народження, призначених рішенням апеляційного суду Донецької області від

6 квітня 2006 року з 11 жовтня 2007 року. Виконавчий лист, виданий Київським районним судом м. Донецька на підставі рішення апеляційного суду Донецької області від 26 квітня 2007 року - відізвано на адресу Київського районного суду

м. Донецька. У іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 7 квітня 2008 року рішення Київського районного суду м. Донецька від 12 грудня 2007 року змінено, припинено право ОСОБА_2 на аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, 1995 року народження, та ОСОБА_4., 2001 року народження, стягнуті з ОСОБА_1 рішенням апеляційного суду Донецької області від 26 квітня 2007 року з 11 жовтня 2007 року.

ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського районного суду м. Донецька від 12 грудня 2007 року та рішення апеляційного суду Донецької області від 7 квітня 2008 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судом встановлено, що рішенням апеляційного суду Донецької області від

26 квітня 2007 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дітей було стягнуто аліменти в розмірі ј частини від усіх видів доходу з 25 травня 2006 року до повноліття сина ОСОБА_3, а з часу його повноліття - 1/8 частину від усіх видів доходів на утримання доньки ОСОБА_4 до її повноліття, так як діти на час ухвалення рішення проживали з матір'ю.

Проте, із серпня 2007 року діти проживають з позивачем у м. Харкові, навчаються у школі за місцем проживання та знаходяться на повному матеріальному забезпеченні батька.

За змістом ст. ст. 181, 182 СК України аліменти на утримання дітей стягуються на користь того з батьків, з ким проживають діти. так як діти в даний час проживають не з відповідачкою, а з позивачем, суд вірно прийшов до висновку про припинення стягнення аліментів на користь матері ОСОБА_2

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що позивач у серпні 2007 року самоуправно позбавив її та неповнолітніх дітей права на спільне проживання та самовільно встановив місце проживання дітей з ним, не може слугувати підставою для скасування постановлених у справі рішень,

Ураховуючи, що з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається порушення судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити скаргу.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Донецька від 12 грудня 2007 року та рішення апеляційного суду Донецької області від 7 квітня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.