0548/1635/12 Про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці - 27.04.2017 Прийняття

за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Тельманівському районі Донецької області на постанову Тельманівського районного суду Донецької області від 20 липня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2013 року,

У червні 2012 року ОСОБА_4 звернувся в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Тельманівському районі Донецької області (далі - УПФ України в Тельманівському районі Донецької області) про визнання неправомірними дії УПФ України в Тельманівському районі Донецької області щодо відмови у перерахунку та виплаті йому з 1 січня 2012 року довічного грошового утримання судді у відставці із заробітної плати судді місцевого суду, обчисленої відповідно до статті 129 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI (2453-17) ); зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного утримання судді у відставці у розмірі 90 % заробітку працюючого судді місцевого суду на відповідній посаді, нарахованого відповідно до статті 129 Закону № 2453-VI, з урахуванням 80 % посадового окладу за вислугу років, починаючи з 1 січня 2012 року без обмеження її максимального розміру.

В обґрунтування позову посилався на те, що він з 3 листопада 2009 року звільнений у відставку з посади судді та отримує щомісячне довічне грошове утримання. У зв'язку з підвищенням у 2012 році розміру заробітної плати працюючих суддів він звернувся до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 1 січня 2012 року, однак отримав відмову.

Постановою Тельманівського районного суду Донецької області від 20 липня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2013 року, адміністративний позов задоволено. Визнано неправомірними дії УПФ України в Тельманівському районі Донецької області щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_4 з 1 січня 2012 року довічного грошового утримання судді у відставці із заробітної плати судді місцевого суду, обчисленої відповідно до статті 129 Закону № 2453-VI. Зобов'язано УПФ в Тельманівському районі Донецької області перерахувати та виплачувати ОСОБА_4, починаючи з 1 січня 2012 року, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% заробітку працюючого судді місцевого суду на відповідній посаді, нарахованого на підставі статті 129 Закону № 2453-VI, з урахуванням 80% посадового окладу за вислугу років.

У касаційній скарзі УПФ України в Тельманівському районі Донецької області, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-VI (107-17) внесено зміни до статті 43 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992року № 2862-XII, зокрема, щодо призначення і виплати щомісячного грошового утримання судді у відставці органами Пенсійного фонду України та до пункту 1 постанови "Про порядок введення в дію Закону України "Про статус суддів" (2862-12) " від 15 грудня 1992 року № 2863-XI (2863-12) , якою довічне грошове утримання суддям у відставці перераховувалось у разі зміни заробітної плати. Зазначеними змінами виключені положення абзацу третього щодо виплати довічного грошового утримання суддям у відставці та проведення відповідних перерахунків. Крім того, згідно з частиною четвертою статті 138 Закону № 2453-VI проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання передбачено лише суддям Конституційного Суду України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21 червня 1982 року позивача обрано суддею Тельманівського районного суду Донецької області, 22 червня 1987 року його повторно обрано суддею цього ж суду, а 27 червня 1997 року він обраний безстроково суддею Тельманівського районного суду Донецької області.

3 листопада 2009 року позивач звільнений із займаної посади у зв'язку з поданням заяви про відставку, відповідно до постанови Верховної Ради України № 1635-6 від 8 жовтня 2009 року.

Станом на час звільнення, щомісячне довічне грошове утримання позивача складало 90 % заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді з огляду на стаж роботи 27 років.

5 червня 2012 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання в розмірах, встановлених статтею 129 Закону № 2453-6.

Однак, листом УПФ України в Тельманівському районі Донецької області відмовило позивачу у проведенні перерахунку з посиланням на те, що з ТУДСА України в Донецькій області не надходило довідки про заробітну плату працюючих суддів.

Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_4 звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% заробітку працюючого судді місцевого суду на відповідній посаді, нарахованого на підставі статті 129 Закону № 2453-VI, з урахуванням 80% посадового окладу за вислугу років, починаючи з 1 січня 2012 року.

Проте, погодитись з таким висновком не можна, з огляду на таке.

Згідно з частиною четвертою статті 43 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року № 2862-XII (чинній на момент призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання) судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

В частині третій статті 138 Закону № 2453-VI, який набрав чинності з 30 липня 2010 року, також було закріплено норму про те, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Разом з тим, Законом № 3668-VI (3668-17) , який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, частину третю і п'яту статті 138 Закону № 2453-VI викладено в новій редакції, згідно з якою щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді (частина третя статті 138 Закону). Максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність (частина п'ята статті 138 Закону). Рішенням Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 (v003p710-13) визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними) частину третю, перше, друге, третє речення частини п'ятої статті 138 Закону № 2453-VI у редакції Закону № 3668-VI (3668-17) .

Абзацом третім пункту 8 Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013 (v003p710-13) встановлено, що частина третя статті 138 Закону № 2453-VI у редакції Закону № 3668-VI (3668-17) , яка суперечить Конституції України (254к/96-ВР) , не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність, з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Оскільки за змістом пункту 4 рішення № 3-рп/2013 (v003p710-13) воно має преюдиціальне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів, визнаних неконституційними, то право на одержання щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру виникає з дня ухвалення Конституційним Судом цього рішення.

За таких обставин з 3 червня 2013 року у позивача виникло право на перерахунок призначеного щомісячного грошового довічного утримання.

Такий висновок щодо застосування зазначених норм матеріального права міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 17 березня 2015 року та від 9 червня 2015 року (№№ 21-371а14, 21-472а14 відповідно).

Отже, суди не врахували, що з 1 жовтня 2011 року і до ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 3-рп/2013 щомісячне довічне грошове утримання під час перерахунку підлягало обмеженню максимальним розміром та не могло перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а після ухвалення Рішення № 3-рп/2013 (v003p710-13) мало виплачуватись без обмеження граничного розміру.

Також суди не врахували приписи частини четвертої статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV, положення яких є загальними у сфері пенсійних правовідносин, у разі виникнення права на підвищення пенсії перерахунок призначеної пенсії провадиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Відповідно до пункту 2.24 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (z1566-05) (далі - Порядок), при призначенні (перерахунку) пенсії відповідно до Законів України "Про Кабінет Міністрів України" (794-18) , "Про державну службу" (889-19) , "Про Національний банк України" (679-14) , "Про дипломатичну службу" (2728-14) , "Про службу в органах місцевого самоврядування" (2493-14) , "Про прокуратуру" (1697-18) , "Про статус народного депутата України" (2790-12) , "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) , "Про наукову і науково-технічну діяльність" (51/95-ВР) , "Про судову експертизу" (4038-12) , "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" (540/97-ВР) , Митного кодексу України (4495-17) , Положення про помічника-консультанта народного депутата України для визначення розміру пенсії за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) для розмежування джерел фінансування особа надає пакет документів, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 2.1 цього розділу.

Відповідно до приписів підпункту 3 пункту 2.1 Порядку для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 1 липня 2000 року (додатки 1, 3 до Положення); за бажанням пенсіонера у період до 1 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 1 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам; у разі якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01 липня 2000 року (додаток 1).

Як свідчать матеріали справи та встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для відмови у здійсненні перерахунку довічного грошового утримання стала відсутність довідки від ТУДСА України у Донецькій області про заробітну плату працюючих суддів за відповідною посадою. У листі відповідачем зазначено, що останній раз відповідна довідка надходила до УПФ України в Тельманівському районі Донецької області 14 грудня 2011 року.

Даючи правову оцінку діям відповідача та вирішуючи спір, суди не встановили на підставі якої довідки необхідно виконати перерахунок та виплату довічного грошового утримання ОСОБА_4, яка є необхідною умовою для здійснення такого перерахунку. Слід зазначити, що в матеріалах справи наявні довідки ТУДСА України у Донецькій області від № 08-23/1354 за травень 2011 року, № 08-23/1085 за квітень 2011 року, № 08-23/862 за березень 2011 року, по яких вже проведений перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці.

Без з'ясування вказаних обставин неможливо дійти висновку про виникнення у позивача права на перерахунок довічного грошового утримання.

Судами попередніх інстанцій зроблений передчасний висновок про задоволення позову з підстав порушення відповідачем норм матеріального права, оскільки, як зазначено вище, підставою для відмови у здійсненні перерахунку грошового утримання стала відсутність відповідної довідки ТУДСА України у Донецькій області.

З огляду на те, що судами не встановлені фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а суд касаційної інстанції відповідно до частини першої статті 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, то в силу частини четвертої статті 227 цього Кодексу прийняті ними рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.