Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по аліментам та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 2 березня 2007 року та рішення апеляційного суду Київської області від 11 червня 2007 року,

У січні 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2. звернулися в суд із зазначеним позовом, посилаючись на те, що згідно постанови Бориспільського районного суду Київської області від 4 вересня 1989 року з відповідача стягнуто аліменти на користь позивачки ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 25 серпня 1989 року і до його повноліття. Однак аліменти на утримання дитини відповідачем не сплачувались, в зв'язку з чим за період з жовтня 1999 року до серпня 2003 року виникла заборгованість в сумі 16 082 грн. 92 коп., яку просили стягнути з відповідача, а також 3 % річних з урахуванням індексу інфляції, відповідно до ст. 625 ЦК України, з серпня 2003 року по серпень 2006 року в розмірі 7 741 грн. 79 коп., моральну шкоду в сумі по 5 тис грн. на користь кожного з позивачів, судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 2 березня 2007 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість по аліментам за період з жовтня 1999 року по серпень 2003 року в розмірі 16 082 грн. 98 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 11 червня 2007 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у стягненні неустойки за прострочення сплати аліментів, ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 неустойку в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення сплати аліментів у розмірі 4 830 грн. У решті рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3. просить скасувати зазначені судові рішення та закрити провадження в справі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що з вини відповідача виникла заборгованість по аліментам з жовтня 1999 року до серпня 2003 року в сумі 16 082 грн. 98 коп. Розмір неустойки за вказаний період, в силу правил ст. 196 СК України, складає 4 830 грн.

З такими висновками суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов їх без всебічного, повного, об'єктивного з'ясування дійсних обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права.

З виконавчого листа виданого Бориспільським районним судом 4 вересня 1989 року (а.с. 5-6) вбачається, що 5 жовтня 1996 року виконавчий лист видано бухгалтером по місцю роботи відповідача на руки стягувачу по заяві.

Заперечуючи позовні вимоги відповідач посилався на те, що позивачкою був відкликаний виконавчий лист, оскільки вони до осені 2005 року проживали однією сім'єю і він виконував обов'язки батька по вихованню та утриманню сина.

З постанови про закінчення виконавчого провадження від 16 лютого 2006 року (а.с. 11) вбачається, що заборгованість по аліментам на день повноліття ОСОБА_2. (4 серпня 2003 року) складала 1 128 грн. Провадження закінчено в зв`язку з досягненням повноліття дитиною.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 1 постанови від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" (v0003700-06) норми Сімейного кодексу України (2947-14) застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 року. До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК України (2947-14) застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків, що виникли після набрання ним чинності.

Вирішуючи спір, суди зазначених роз'яснень Пленуму Верховного Суду України не врахували, неправильно застосували норми матеріального права, оскільки відносини сторін щодо сплати аліментів припинилися 4 серпня 2003 року.

В порушення вимог ст. ст. 212- 214 ЦПК України суди не з`ясували належним чином фактичні обставини справи; чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення сторін та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; не витребували і не дослідили матеріали виконавчого провадження, не дали правової оцінки зібраним в справі доказам, які мають істотні протиріччя між собою щодо розміру заборгованості, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи частково рішення суду першої інстанції неогрунтовано застосував правила СК України (2947-14) та ухвалюючи нове рішення не звернув уваги на зазначені недоліки й не перевірив належно доводи апеляційної скарги, в рішенні не зазначив конкретні обставини та факти, що спростовують такі доводи.

За таких обставин ухвалені судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 2 березня 2007 року та рішення апеляційного суду Київської області від 11 червня 2007 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.