Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової суми за попереднім договором, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 15 листопада 2007 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 6 березня 2008 року,

У липні 2007 року ОСОБА_1. звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошової суми за попереднім договором. Свої вимоги мотивував тим, що 21.12.206 року між ними було укладено нотаріально посвідчений попередній договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1. Сторони домовилися, що не пізніше 21 червня 2007 року ОСОБА_2. продасть ОСОБА_1. вказаний будинок за 85 000 дол. США за офіційним курсом НБУ на момент укладення договору. При цьому ОСОБА_1. в якості авансу передав ОСОБА_2. 50 000 грн. Останній порушив умови договору, так як спочатку почав подавати оголошення в газету про продаж будинку, а потім відмовився у нотаріуса укладати договір купівлі-продажу. Аванс повернув повністю, але невчасно. Просив стягнути з відповідача 50000 грн. за порушення умов договору, пеню за несвоєчасне повернення авансу в сумі 10 000 грн. та судові витрати по справі.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 15 листопада 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 6 березня 2008 року, позов задоволено частково. Ухвалено стягнути зОСОБА_2 на користь ОСОБА_1. 50 000 грн. пені за порушення умов попереднього договору, пеню в розмірі 10 000 грн. за несвоєчасне повернення авансу та розподілено судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_2. просить скасувати ухвалені по справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позов, місцевий суд, з висновками якого погодилася апеляційна інстанція, виходили з того, що з виниОСОБА_2 договір купівлі-продажу будинку укладено не було, а тому він має відшкодувати позивачу збитки у розмірі 100 % суми авансу та пеню за несвоєчасне повернення авансу у розмірі 10 % від суми авансу за кожен день прострочення.

З висновками суду першої та апеляційної інстанції повністю погодитись не можна, виходячи з наступного.

За правилами ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку ( у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Сторона, яка ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що 21.12.2006 року між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1.(покупець) було укладено нотаріально посвідчений попередній договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1. Сторони домовилися, що не пізніше 21 червня 2007 року ОСОБА_2. продасть ОСОБА_1. вказаний будинок за 85 000 дол. США за офіційним курсом НБУ на момент укладення договору. При цьому ОСОБА_1 в якості авансу передав ОСОБА_2. 50 000 грн.

Протягом строку, встановленого попереднім договором, тобто до 21 червня 2007 року, договір купівлі-продажу житлового будинку між сторонами укладено не було, а тому у відповідності до вимог ч.3 ст. 635 ЦК України зобов'язання щодо укладення основного договору припинено.

Разом з тим, зі змісту попереднього договору вбачається, що сторони взяли на себе зобов'язання щодо умов повернення авансового платежу та досягли згоди про забезпечення виконання договору. Так, відповідно до п.5 попереднього договору ОСОБА_2. зобов'язався у разі якщо договір не відбудеться повернути ОСОБА_1. аванс у повній сумі протягом однієї доби з дня вимоги, заявленої у будь-якій формі. Відповідно до п.7 ОСОБА_2. зобов'язався у разі своєї відмови від укладення договору сплатити пеню у розмірі 100 % від суми авансу, а у разі несвоєчасного повернення авансу - пеню в розмірі 10% від суми, що підлягає поверненню, за кожен день прострочення виконання.

Вказані умови узгоджуються з вимогами ст. 546 ЦК України і після 21 червня 2007 року зобов'язання в цій частині припинено не було.

За правилами ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом . Так, відповідно до ст.604 цього Кодексу зобов'язання може бути припинено за домовленістю сторін.

05 липня 2007 року ОСОБА_1 через нотаріуса подав заяву, якою підтвердив повернення йому ОСОБА_2. 10 000 доларів США, які отримав за попереднім договором в якості авансу, та заявив, що претензій, в тому числі фінансових, доОСОБА_2 він не має, а попередній договір від 21.12.2006 року вважає таким, що втратив свою силу (а.с.14).

Вказаний правочин ОСОБА_1 не оспорив, проте суд першої інстанції прийшов до висновку, що ця заява ОСОБА_1. не відповідає вільному волевиявленню, так як написана під тиском.

Висновок суду є передчасним, так як відповідно до вимог ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Заява ОСОБА_1. від 05 липня 2007 року не є нікчемним правочином, а тому у суду не було підстав вважати її такою.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд зробив висновок, що заява ОСОБА_1. від 05 липня 2007 року стосується лише суми авансу, тобто з інших підстав відхилив заперечення відповідача з цього питання.

Такий висновок апеляційний суд зробив без достатніх на те підстав, так як не з'ясував у ОСОБА_1, що означає його відмова від претензій доОСОБА_2, в тому числі фінансових, та що означає його заява про те, що попередній договір втратив силу.

Враховуючи, що судові рішення ухвалені не на основі повно і всебічно з'ясованих обставинах, їх не можна вважати законними і обгрунтованими, а тому відповідно до вимог ч.2ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Керуючись ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 15 листопада 2007 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 6 березня 2008 року скасувати.

Передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.