Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, стягнення заборгованості з аліментів, неустойки за прострочення сплати аліментів та стягнення додаткових витрат на дитину, за касаційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 вересня 2007 року, рішення апеляційного суду Тернопільської області від 29 листопада 2007 року та на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 лютого 2008 року, ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 22 квітня 2008 року,

У квітні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом.

Зазначала, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 6 травня 2004 року ОСОБА_2 зобов'язано сплачувати аліменти в розмірі частини від усіх видів заробітку на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, однак останній ухиляється від їх сплати, працює у приватних осіб, приховує свої доходи.

Посилаючись на викладене, просила збільшити суму утримуваних з відповідача аліментів, визначивши їх у твердій грошовій сумі в розмірі 350 грн., стягнути з відповідача

2 000 грн. додаткових витрат на дитину, які були витрачені нею на лікування та оздоровлення сина, стягнути заборгованість за аліментами в сумі 3 682 грн. 65 коп. та неустойку за прострочення сплати аліментів у розмірі 920 грн.

У подальшому ОСОБА_1 подала додаткову позовну заяву, у якій просила стягнути з відповідача 1 544 грн. додаткових витрат на оздоровлення дитини, 3 682 грн. 65 коп. заборгованості за аліментами, 2 577 грн. 85 коп. неустойки за прострочення сплати аліментів та щомісячно стягувати по 200 грн. додаткових витрат.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 вересня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Змінено розмір аліментів, стягнутих на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 6 травня 2004 року. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 200 грн. щомісячно на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1народження, до досягнення ним повноліття; суму заборгованості за аліментами в розмірі 2 124 грн. 14 коп.; суму фактично понесених додаткових витрат на дитину в розмірі 1 050 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 29 листопада 2007 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 вересня

2007 року в частині стягнення заборгованості за аліментами змінено, збільшено розмір заборгованості за аліментами з 2 124 грн. 14 коп. до 2 910 грн. 91 коп. У решті рішення суду залишено без змін.

У січні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суд із заявою про розстрочку виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 вересня 2007 року та рішення апеляційного суду Тернопільської області від 29 листопада 2007 року.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 лютого 2008 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 22 квітня 2008 року, заяву ОСОБА_2 частково задоволено, ухвалено розстрочити виконання рішення апеляційного суду Тернопільської області від 29 листопада 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, стягнення заборгованості за аліментами, неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та додаткових витрат на дитину, в частині стягнення заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 2 910 грн. 91 коп. на 12 місяців - до 21 лютого 2009 року - по 242 грн. 58 коп. щомісяця.

ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду України з касаційними скаргами, в яких просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 вересня 2007 року, рішення апеляційного суду Тернопільської області від 29 листопада 2007 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, й ухвалити нове рішенян, яким її позов задовольнити в повному обсязі, та скасувати ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 лютого 2008 року, ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 22 квітня 2008 року, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, й постановити ухвалу, якою відмовити ОСОБА_2у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судом встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 6 травня 2004 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1народження, стягнуто аліменти в розмірі ј частини від усіх видів заробітку.

Частково задовольняючи вимоги ОСОБА_1 щодо збільшення розміру аліментів та визначаючи відповідно до ст. 184 СК України розмір аліментів у твердій грошовій сумі, суд вірно, дотримуючись вимог ст. 182 СК України, прийшов до висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 аліментів у розмірі 200 грн. щомісячно.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 та стягуючи на її користь 1 050 грн. суд правильно виходив з того, що позивачкою дійсно понесені витрати в сумі 2 100 грн. на стоматологічне лікування сина, а у стягненні половини витрат на оздоровлення відмовив, так як позивачкою не було доведено, що вказані витрати були нею фактично понесені.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за аліментами - збільшуючи розмір заборгованості з 2 124 грн. 14 коп. до 2 910 грн. 91 коп., апеляційний суд виходив з вимог ст. 195 СК України, відповідно до яких заборгованість за аліментами, присудженими в частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не проводилося їх стягнення, тоді як розмір заборгованості, встановлений актом державної виконавчої служби, на підставі якого заборгованість було стягнуто судом першої інстанції, обчислювався з 2006 року виходячи з прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Вирішуючи питання про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів суд вірно, урахувавши встановлені обставини, виходив з того, що вина боржника у виникненні заборгованості за аліментами відсутня.

Висновок суду щодо відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дитину, зумовлених її хворобою, що потребує постійного лікування, в розмірі 200 грн. щомісячно відповідає встановленим у судовому засіданні обставинам - захворювання ОСОБА_4 не потребує постійного лікування, а періодичні витрати на лікування можуть бути відшкодовані після надання позивачкою доказів того, що їх було фактично понесено.

Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається порушення судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити скаргу.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 вересня 2007 року, рішення апеляційного суду Тернопільської області від 29 листопада 2007 року, ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 лютого

2008 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 22 квітня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.