Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Єрьоміна А.В. (головуючий); Горбатюка С.А., Донця О.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Державної реєстраційної служби України на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року і ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Державної реєстраційної служби України, Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції, державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Соловій Володимира Володимировича про зобов'язання вчинити певні дії, -

У квітні 2013 року ОСОБА_4 (далі - позивач) звернулась до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної реєстраційної служби України (далі - відповідач 1, Укрдержреєстр), Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції (далі - відповідач), державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Соловій Володимира Володимировича (далі - відповідач 3), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд: 1) зобов`язати Реєстраційну службу Івано-Франківського міського управління юстиції, Державну реєстраційну службу України скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про іпотеку за порядковим номером 1133703, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 1123903 від 25 березня 2013 року щодо об`єкта житлової нерухомості, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; 2) зобов`язати Реєстраційну службу Івано-Франківського міського управління юстиції, Державну реєстраційну службу України скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про обтяження за порядковим номером 1133523, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 1123903 від 25 березня 2013 року щодо об`єкта житлової нерухомості, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; 3) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 1123903 від 25 березня 2013 року щодо об`єкта житлової нерухомості, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в частині перенесення до розділу відомостей про іпотеку нерухомого майна (номер запису про іпотеку 1133703) та про державну реєстрацію обтяження (номер запису про обтяження 1133523).

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року, адміністративний позов задоволено частково.

Зобов'язано Державну реєстраційну службу України скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про іпотеку об'єкту житлової нерухомості за номером 1133703 будинку АДРЕСА_1.

Зобов'язано Державну реєстраційну службу України скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про обтяження об'єкту житлової нерухомості за номером 1133523 будинку АДРЕСА_1.

В задоволенні решти позовних вимог та до іншого відповідача відмовлено.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Укрдержреєстр просить оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 23 травня 2012 року рішенням Івано-Франківського міського суду (справа № 2/0907/1414/2012), яке набрало законної сили 04 червня 2012 року, в цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, про визнання права власності на квартиру визнано за ОСОБА_6 право власності на трьохкімнатну квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

На виконання вказаного судового рішення, позивач здійснила державну реєстрацію права власності на житлову нерухомість в АДРЕСА_1.

12 листопада 2012 року рішенням Івано-Франківського міського суду (справа № 0907/14737/2012), яке набрало законної сили 25 грудня 2012 року, в цивільній справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", ОСОБА_7, ОСОБА_11, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_12 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом припинення дії договору іпотеки та виключення запису із Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна усунуто перешкоди ОСОБА_6 у здійсненні права власності щодо домоволодіння за адресою АДРЕСА_1, шляхом припинення дії договору іпотеки № 1945 від 09 жовтня 2007 року, укладеного між ОСОБА_11, ОСОБА_7 та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль". Скасовано в Державному реєстрі іпотек запис із порядковим номером 5807290 від 09 жовтня 2007 року про обтяження на підставі іпотечного договору № 1945 від 09 жовтня 2007 року майнових прав на квартиру, трьохкімнатну, номер РПВН:11035395, Івано-Франківська область, АДРЕСА_1.

25 березня 2013 року Реєстраційною службою Івано-Франківського міського управління юстиції, у зв'язку із відкриттям розділу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно перенесено з Державного реєстру іпотек запис про іпотеку об'єкту житлової нерухомості (реєстраційний номер 11035395) будинок АДРЕСА_1 за порядковим номером 1133703, а також перенесено з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про обтяження об'єкту житлової нерухомості (реєстраційний номер 11035395) будинку АДРЕСА_1 за порядковим номером 1133523.

Не погоджуючись із вказаними діями Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції ОСОБА_4 12 квітня 2013 року вернулася до державного реєстратора Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції із заявами про скасування запису про іпотеку та про обтяження прав на нерухоме майно квартири АДРЕСА_1, в задоволенні яких їй було відмовлено куруючись пунктом 9 статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Задовольняючи в частині позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що у державного реєстратора Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції відсутні правові підстави для перенесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про іпотеку та запису про обтяження об'єкту житлової нерухомості будинку АДРЕСА_1, оскільки, рішенням Івано-Франківського міського суду в цивільній справі № 0907/1737/2012 від 12 жовтня 2012 року, яке набрало законної сили 25 грудня 2012 року припинено дію договору іпотеки № 1945 від 09 жовтня 2007 року, скасовано в Державному реєстрі іпотек запис із порядковим номером 5807290 від 09 жовтня 2007 року про обтяження на підставі цього іпотечного договору майнових прав на трьохкімнатну квартиру в АДРЕСА_1, а також скасовано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис за порядковим номером 5807204 від 09 жовтня 2007 року про обтяження на підставі іпотечного договору № 1945 від 09 жовтня 2007 року майнових прав на вказаний об'єкт житлової нерухомості.

Суд касаційної інстанції вважає передчасним такий висновок судів першої та апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року № 1952-ІV (1952-15) (далі - Закон № 1952-ІV (1952-15) ) визначені підстави для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Частиною другою статті 3 цього Закону встановлено, що Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

За приписами статті 9 Закону № 1952-ІV державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;

Згідно з частиною другою статті 19 Закону № 1952-ІV державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі встановленої законом заборони користування та/або розпорядження нерухомим майном; рішень судів, що набрали законної сили; постанови органів досудового слідства, державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно; накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом; рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; інших актів відповідних державних органів та посадових осіб згідно із законом; договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

У відповідності до пункту 9 статті 16 Закону № 1952-ІV державна реєстрація припинення іпотеки, обтяження проводиться на підставі заяви обтяжувача, яку він зобов'язаний подати протягом п'яти робочих днів з дня припинення іпотеки, обтяження самостійно або на письмову вимогу боржника чи іншої особи, права якої порушено через наявність таких реєстраційних записів.

Аналізуючи вищенаведені норм з урахуванням викладених обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що судами не надано повної оцінки спірним правовідносинам.

Так, суд касаційної інстанції зазначає, що обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову закріплений нормами статті 7, частини четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає (частини четверта, п'ята зазначеної статті).

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, для правильного вирішення даного спору судам, необхідно встановити чи переглядалося рішення Івано-Франківського міського суду в цивільній справі № 2/0907/1414/2012 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, яким визнано за ОСОБА_6 право власності на трьохкімнатну квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та яке рішення за наслідками перегляду прийнято, а також встановити чи приймалися судами інші рішення якими встановлено факти та вирішено ті чи інші питання, що мають суттєве значення для вирішення даної справи по суті.

Зі змісту частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до частини першої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, належним чином перевірити доводи сторін, дати оцінку як вже приєднаним до справи доказам, так і новим доказам, що будуть виявлені в судовому розгляді справи, з дотриманням вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України та зробити юридично правильний висновок щодо прав і обов'язків сторін.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної реєстраційної служби України задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам та оскарженню не підлягає.