Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Мойсюка М.І., Іваненко Я.Л., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в місті Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області про зобов'язання зарахувати періоди роботи до пільгового стажу та призначити пенсію за віком на пільгових умовах, -

за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в місті Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області на постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 3 травня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2014 року,

У січні 2012 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області(далі - УПФ України в місті Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області) про визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні йому пенсії на пільгових умовах за пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення"; зобов'язання відповідача зарахувати до стажу роботи, який дає право на таку пенсію, період роботи з 24 березня 1980 року по 30 листопада 1995 року та призначити пенсію на пільгових умовах з 6 листопада 2011 року.

Позов мотивував тим, що після досягнення ним 55-річного віку він звернувся до УПФ України в місті Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки працював на роботах із шкідливими і важкими умовами праці відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII (1788-12) ). Однак відповідач відмовив йому у призначенні пільгової пенсії через відсутність уточнюючої довідки та результатів атестації робочих місць за умовами праці у вказаний період.

Постановою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 3 травня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2014 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії УПФ України в місті Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області щодо відмови ОСОБА_4 у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком № 2. Зобов'язано УПФ України в місті Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області зарахувати позивачу період роботи з 24 травня 1980 року по 3 травня 1988 року та з 1 серпня 1989 року по 30 листопада 1995 року на Кам'янець-Подільському заводі "Електроприлад" до пільгового стажу, необхідного для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці. Зобов'язано УПФ України в місті Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області призначити ОСОБА_4 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці починаючи з 6 листопада 2011 року.

У касаційній скарзі УПФ України в місті Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове про відмову у задоволені позову. Звертає увагу на відсутність уточнюючої довідки та результатів атестації робочих місць за умовами праці ОСОБА_4 Також зазначає, що показами свідків не може бути підтверджений пільговий стаж, так як свідки можуть засвідчити тільки загальний трудовий стаж у випадку стихійного лиха, воєнних дій, аварій, катастроф або інших надзвичайних ситуацій.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1, виданої на ім'я ОСОБА_4 3 серпня 1977 року, позивач працював з 24 березня 1980 року газоелектрозварювальником 4 розряду цеху № 6 на Кам'янець-Подільському заводі "Електроприлад". З 1 січня 1988 року у зв'язку з введенням нових умов праці і перетарифікації йому встановлений 4-й розряд по професії газоелектрозварювальника. З 3 травня 1988 року він переведений муляром-бетонувальником 4 розряду цеху № 28. З 1серпня 1989 року муляр цеху № 28 переведений зварювальником 4 розряду 4с. З 1 січня 1992 року згідно наказу № 1354-к від 16 грудня 1991 року зварювальнику 4 розряду 6с встановлено доплату за шкідливі умови праці в розмірі 4% тарифної ставки. З 30 листопада 1992 року звільнений як зварювальник ВКБ по статті 38 КЗпП України за власним бажанням. Загальний стаж роботи позивача на Кам'янець-Подільському заводі "Електроприлад" на посадах газоелектрозварювальника та зварювальника складає з 24 березня 1980 року по 3 травня 1988 року та з 1 серпня 1989 року 30 листопада 1995 року.

У грудні 2011 року позивач звернувся до УПФ України в місті Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. У зв'язку з відсутністю довідки про уточнюючий характер роботи з ВАТ Кам'янець-Подільський завод "Електрон" та витягів з наказу про проведення атестації робочих місць, позивачу листом від 28 грудня 2011 року відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах.

Вважаючи зазначену відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що періоди роботи позивача на Кам'янець-Подільському заводі "Електроприлад" з 24 травня 1980 року по 3 травня 1988 року та з 1 серпня 1989 року по 30 листопада 1995 року підтверджені документально, тому вони підлягають включенню до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах. Крім того, судами зроблено висновок, що законодавцем покладено обов'язок проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, а тому її не проведення або відсутність відомостей про її проведення не може позбавити позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком. Відтак, відповідач безпідставно відмовив позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах. Також зазначали, що спірний період роботи позивача засвідчений показами свідків.

Проте, суд касаційної інстанції не погоджується з такими висновками судів на підставі наступного.

Пунктом "б" частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ встановлено, що мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За приписами статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 4.5 Порядку застосування Списків № 1 і № 2, якщо атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності та господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (442-92-п) (далі - Порядок проведення атестації робочих місць, постанова № 442 відповідно), та розробленими на виконання постанови № 442 (442-92-п) Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (v0041205-92) (далі - Методичні рекомендації).

Із зазначених нормативних актів видно, що основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Порядок проведення атестації робочих місць та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Положеннями Порядку проведення атестації робочих місць визначено, що відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Комплексний аналіз норм Закону № 1788-ХІІ (1788-12) та Порядку проведення атестації робочих місць дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах згідно з пунктом "б" статті 13 Закону № 1788-ХІІ є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року, 25 листопада 2014 року, 17 березня 2015 року (справи №№ 21-183а13,21-519а14, 51-585а14 відповідно) та від 12 квітня 2016 року (справа № 21-6501а15).

Отже, посилання суду першої інстанції, що не проведення атестації робочих місць або відсутність відомостей про її проведення не може позбавити позивача на пенсію за віком на пільгових умовах не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Судами встановлено, що з 24 травня 1980 року по 3 травня 1988 року та з 1 серпня 1989 року по 30 листопада 1995 року позивач працював газоелектрозварювальником та зварювальником на Кам'янець-Подільському заводі "Електроприлад", яка передбачена Списком № 2 розділу XXXII "Загальні професії", затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 2 серпня 1956 року № 1173 (v1173400-56) "Про затвердження списків виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах", та Списком № 2 розділу ХХХIII "Загальні професії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162 (162-94-п) . З розрахунку УПФ України в місті Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області, стаж роботи позивача на Кам'янець-Подільському заводі "Електроприлад" за вказаний період, становить 12 років 8 місяців 25 днів.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо необхідності зарахувати період роботи позивача до 21 серпня 1992 року до стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії відповідно до Списку № 2, оскільки у цей період для підтвердження пільгового стажу не потрібно було проводити атестацію.

Проте, призначаючи ОСОБА_4 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ за Списком № 2, включаючи період з 22 серпня 1992 року по 30 листопада 1995 року, та даючи правову оцінку діям УПФ України в місті Кам'янці-Подільському і Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області, суди попередніх інстанцій не дослідили під час судового розгляду справи факт проведення атестації робочого місця за вказаний період роботи позивача, яка є необхідною умовою для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ.

Між тим, від встановлення цих фактів залежить наявність чи відсутність у позивача права на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2.

Порушення судами обох інстанцій норм матеріального права і неповне встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, згідно із статтею 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених судових рішень і направлення справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Оскільки суди обох інстанцій не встановили обставин, які мають значення для вирішення справи, то ухвалені ними рішення підлягають скасуванню.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області задовольнити частково.

Скасувати постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 3 травня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2014 року, а справу на направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.