Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Цвіркуна Ю.І. розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2015 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015 р.

у справі № 820/1153/15

за позовом ОСОБА_4

до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування наказу та визнання протиправними дій,

У лютому 2015 року ОСОБА_4 (далі - позивач, ОСОБА_4) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - відповідач, Західна ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області), в якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просила суд скасувати наказ Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області № 165 від 29 січня 2015 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача та визнати протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ОСОБА_4.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2015 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015 р., адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними дії Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області щодо проведення виїзної документальної позапланової перевірки фізичної особи ОСОБА_4, результати якої оформлено актом від 12.02.2015 р. № 309/20-33-17-02-07. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2015 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015 р. та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач в письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою старшого слідчого четвертого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Харківській області підполковником податкової міліції від 25 грудня 2014 року призначено у кримінальному провадженні № 32014220000000109 позапланову документальну виїзну перевірку ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні отриманих нею доходів в період 01.01.2012-20.11.2013 рр. від здійснення підприємницької діяльності без реєстрації у якості суб'єкта підприємницької діяльності, а також дотримання вимог податкового законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 при здійсненні підприємницької діяльності в період 21.11.2013-25.12.2014 рр. у якості фізичної особи-підприємця - платника єдиного податку 2 групи.

На виконання вказаної постанови, куруючись підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України відповідачем видано наказ № 165 від 29 січня 2015 року "Про призначення документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_4" з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів, та ЄСВ за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2012 р. по 20.11.2013 р.

Термін проведення перевірки 5 робочих днів: з 31.01.2015 р. по 05.02.2016 р.

Наказ № 165 та письмове повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки було вручено позивачу 03.02.2015 року.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами. Водночас, враховуючи те, що наказ та письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки отримано позивачем після початку проведення перевірки, а саме 03.02.2015 р., то дії щодо проведення такої перевірки є протиправними, оскільки суперечать положенням Податкового кодексу України (2755-17) , яким встановлена процедура проведення податкових перевірок.

З такими висновками судів попередніх інстанцій частково погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходячи з наступного.

За змістом пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підстави та порядок проведення документальних позапланових перевірок визначено статтею 78 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до підпункту 78.1.11 вказаної статті документальна позапланова перевірка здійснюється якщо отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Пунктом 78.4. статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до 1.2.3 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом ДФС України від 31.07.2014 № 22 (v0022872-14) (далі - Методичних рекомендацій), які є обов'язковими для виконання для всіх органів державної фіскальної служби, наказ про проведення перевірки, що здійснюється відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, видається керівником органу державної фіскальної служби на підставі відповідного рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесеної ними відповідно до закону.

Отже, судами попередніх інстанцій вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що оскаржуваний наказ виданий податковим органом в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України (2755-17) .

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що наказом від 29.01.2015 р. податковим органом було призначено документальну позапланову виїзну перевірку та вручено позивачу направлення на перевірку із зазначенням "Західна ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів проводить з 31 січня 2015 року документальну позапланову виїзну перевірку ФО ОСОБА_4".

Згідно правової позиції Верховного Суду України, визначеній у постанові від 24.12.2010 р. у справі № 21-25а10, платник податку який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Таким чином, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки, в іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено.

Відповідно до пункту 81.3 статті 83 Податкового кодексу України У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.

У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього.

Таким чином, позивач не скористався наданим йому правом на відмову у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки з підстав, передбачених Податковим кодексом України (2755-17) , а навпаки погодився з її проведенням про що зазначив у заяві до податкового органу від 03.02.2015 р. (а.с.31)

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку щодо необхідності скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог та відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.

З огляду на викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України встановивши наявність обставин, що зумовлюють необхідність застосування нормативного припису статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, приходить до висновку про скасування рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог та прийняття нового про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 223, 229, 230, 232, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити.

Скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2015 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015 р. у справі № 820/1153/15 в частині задоволених позовних вимог.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволені адміністративного позову щодо визнання протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ОСОБА_4 - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.