Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Олексієнка М.М.,

Пасічник С.С.

секретаря судового засідання Музички Н.В.,

за участю:

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3 до прокуратури Чернігівської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати,

за касаційними скаргами прокуратури Чернігівської області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2016 року та ОСОБА_3 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2016 року,

У січні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила: визнати протиправним та скасувати наказ прокуратури Чернігівської області № 553 від 14 грудня 2015 року про звільнення; поновити на посаді прокурора Чернігівської місцевої прокуратури з 15 грудня 2015 року; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 грудня 2015 року по дату фактичного поновлення на посаді, виходячи з розрахунку середнього заробітку в розмірі 8825 грн; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок заробітної плати з 15 липня 2015 року по 14 грудня 2015 року - дату фактичного звільнення, та виплатити позивачу недоотриману заробітну плату в розмірі 32890 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2016 року постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року в частині відмови у задоволенні адміністративного позову здійснення перерахунку та виплати заробітної плати за період з 15 липня 2015 року по 14 грудня 2015 року відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру" скасовано та в цій частині прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково. Зобов'язати прокуратуру Чернігівської області здійснити перерахунок та виплату заробітної плати ОСОБА_3 за період з 15 липня 2015 року по 14 грудня 2015 року відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру" з врахуванням вже здійснених виплат за цей період. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Прокуратура Чернігівської області у касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалене ним судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судами встановлено, що наказом Генерального прокурора України від 23 вересня 2015 року № 97ш, у зв'язку з утворенням з 15.12.2015 місцевих прокуратур та припинення діяльності шляхом реорганізації міських, районних, районних у містах та міжрайонних прокуратур внесені зміни до структури та штатного розпису прокуратури Чернігівської області шляхом виключення штатного розпису, зокрема, прокуратури м. Чернігова та встановлення у штатному розписі Чернігівській міській прокуратурі 61 одиницю, в тому числі 46 посад прокурорів.

25.09.2015 позивачу було вручено попередження про звільнення з 14.12.2015 з посади та органів прокуратури у зв'язку з ліквідацією органу прокуратури у разі не проходження або неуспішного проходження тестування для заміщення посади прокурора у відповідній місцевій прокуратурі з 14.12.2015.

В подальшому, у зв'язку з утворенням місцевих прокуратур та припинення діяльності міських прокуратур, прокуратурою Чернігівської області прийнято наказ № 553 від 14.12.2015 про звільнення позивача з посади прокурора прокуратури міста Чернігова та органів прокуратури Чернігівської області з 14.12.2015 у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України та пункту 9 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" .

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України визначені Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" (1697-18) (далі - Закон № 1697-VII (1697-18) ).

Із прийняттям нового Закону України "Про прокуратуру" (1697-18) була змінена система органів прокуратури України.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 51 Закон № 1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Статтею 60 Закон № 1697-VII передбачено, що прокурор звільняється з посади особою, уповноваженою цим Законом приймати рішення про звільнення прокурора, за поданням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, якщо:

1) прокурор не подав заяву про переведення до іншого органу прокуратури протягом п'ятнадцяти днів;

2) в органах прокуратури відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення;

3) прокурор неуспішно пройшов конкурс на переведення до органу прокуратури вищого рівня.

Тобто, звільнення прокурора за пунктом 9 частини 1 статті 51 Закону № 1697-VII можливо лише при дотриманні вимог, передбачених статтею 60 цього Закону. Такий висновок відповідає частині 2 статті 40 КЗпП, відповідно до якої звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 6 листопада 1992 року № 9 (v0009700-92) суди зобов'язані, окрім іншого, з'ясувати чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є доказами щодо зміни в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник чи уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій, вказаних правових норм не врахували, в тому числі не врахували норми частини 4 статті 11, частини 5 статті 71, статті 143, пункту 1 частини 1 статті 161 КАС України, належним чином не з'ясували чи пропонувалося ОСОБА_3 подати заяви про переведення до іншого органу прокуратури, чи були в органах прокуратури вакантні посади, на які могло бути здійснено переведення з дотриманням необхідних умов, передбачених законом.

Відповідно до пункту 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Керуючись статтями 221, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційні скарги прокуратури Чернігівської області та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.