826/9310/16 Про визнання протиправними та скасування податкової вимоги щодо сплати податку на прибуток підприємств та рішення про опис майна платника податків у податкову заставу - 26.04.2017 Прийняття

Приватне акціонерне товариство "Разнобитпродукт" (далі - Товариство) звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - Інспекція) про визнання протиправними та скасування податкової вимоги від 27 травня 2016 року № 6512-17 та рішення про опис майна в податкову заставу від 27 травня 2016 року № 6512-17.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 серпня 2016 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року, адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкову вимогу від 27 травня 2016 року № 6512-17 та рішення про опис майна Товариства у податкову заставу від 27 травня 2016 року № 6512-17.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

У письмових запереченнях Товариство просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією винесено податкову вимогу від 27 травня 2016 року № 6512-17, відповідно до якої сума податкового боргу Товариства за узгодженими грошовими зобов'язаннями з податку на прибуток станом на 26 травня 2016 року становить 551 871,75 грн.

Того ж дня податковим органом прийнято рішення № 6512-17 про опис майна позивача у податкову заставу.

Підставою для винесення податкової вимоги та прийняття рішення слугував висновок контролюючого органу про несплату позивачем самостійно узгоджених грошових зобов'язань згідно податкової декларації з податку на прибуток приватних підприємств № 9070346777 від 05 травня 2016 року по терміну сплати 20 травня 2016 року у сумі 554 068, 00 грн.

Разом з цим, згідно з картками особових рахунків у Товариства обліковувалась переплата з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 2 196,25 грн., на яку було зменшено податковий борг.

Як свідчать обставини справи та встановлено судами попередніх інстанцій, з метою сплати поточних та майбутніх податкових зобов'язань, зокрема, з податку на прибуток, діючи у відповідності до Договорів від 23 лютого 2001 року № 475/01 на здійснення розрахунково-касового обслуговування по поточному рахунку № 2600801091, від 18 грудня 2001 року №ПС121/02 на розрахункове обслуговування за допомогою програмного комплексу "Клієнт-Банк", укладених між Товариством та Акціонерним банком "АЖІО" (правонаступником якого є ПАТ "ФІДОБАНК") позивач 17 травня 2016 року направив за допомогою системи дистанційного обслуговування "Клієнт-Банк" наступні платіжні доручення:

- № 326 від 17 травня 2016 року про сплату податку на прибуток у сумі 5 300 грн.;

- № 327 від 17 травня 2016 року про сплату податку на прибуток у сумі 1 318 000 грн.;

- № 329 від 19 травня 2016 року про сплату податку на прибуток у сумі 194 300 грн.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено наявність достатньої суми коштів на поточному рахунку Товариства для сплати відповідних зобов'язань, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками банку.

30 травня 2016 року позивач через систему "Клієнт-Банк" отримав від банківської установи повідомлення про повернення платіжних доручень без виконання, у зв'язку з тим, що згідно з пп. 1.26 р.3 Положення виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 липня 2012 року № 2 (z1581-12) під час виконання своїх повноважень Фонд або уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію у разі делегування їй своїх повноважень не пізніше п'ятого робочого дня, починаючи з дня свого призначення, має повернути клієнтам, з якими укладені договори про касово-розрахункове обслуговування, платіжні документи, що не сплачені в строк з вини неплатоспроможного банку.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем своєчасно та у повному обсязі сплачено узгоджене грошове зобов'язання, тоді як неперерахування установою банку грошових коштів на казначейський рахунок державного бюджету не може бути підставою для відповідальності платника податку.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Згідно з п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації (п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктами 129.6, 129.7 ст. 129 Податкового кодексу України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (2346-14) , з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку.

Пунктом 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.

Відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Отже, обов'язок платника зі сплати податків слід вважати виконаним з часу подання до обслуговуючого банку платіжного доручення на перерахування до бюджетної системи України на відповідний рахунок Державного казначейства грошових коштів з рахунку платника у банку за наявності у нього достатнього грошового залишку на день платежу. При цьому, платник не несе відповідальності за дії банківських та кредитних установ, які беруть участь у багатостадійному процесі сплати та перерахування податків до бюджету.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог, оскільки факт своєчасної сплати позивачем узгодженого грошового зобов'язання згідно поданої податкової декларації з податку на прибуток приватних підприємств № 9070346777 від 05 травня 2016 року (по терміну сплати 20 травня 2016 року) підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями від 17 травня 2016 року № 326, № 327 та від 19 травня 2016 року № 329.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, що передбачені статтями 235- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.