815/2967/14 Про визнання незаконним та скасування рішення сільської Ради "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва громадянам України" - 26.04.2017 Прийняття

треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42; ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60; ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67,

про визнання незаконним та скасування рішення,

Заступник Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора (далі - Прокурор) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (далі - Рада), за участю третіх осіб, в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення Ради від 24 грудня 2013 року № 659-VI "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва громадянам України в с. Курортне, вул. Чорноморська".

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2014 року позов задоволено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове - про відмову у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Прокурор звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій зазначає про порушення судом норм матеріального та процесуального права і просить рішення цього суду скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції. Касаційна скарга мотивована серед іншого тим, що Рада прийняла оспорюване рішення з порушенням процедури скликання та проведення сесії, без врахування містобудівної документації та з порушенням вимог земельного законодавства. Також, Прокурор зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно не взяв до уваги перебування (на час прийняття оспорюваного рішення) спірної земельної ділянки площею 8,28 га в оренді ТОВ "Область координат".

У своїх запереченнях на касаційну скаргу Рада просила залишити таку без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

В судовому засіданні представник прокуратури касаційну скаргу підтримала, просила суд задовольнити її з підстав, викладених в ній.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, що з'явились, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Судами встановлено, що прокуратурою Білгород-Дністровського району Одеської області в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів проведено перевірку законності прийняття Радою рішень щодо розпорядження земельними ділянками.

Перевіркою встановлено, що 24 грудня 2013 року Рада прийняла рішення № 659-VІ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва громадянам України (список додається) в селі Курортне, вул. Чорноморська". Вказане рішення прийнято на позачерговій сесії Ради шостого скликання, проведеній на підставі розпорядження Приморської сільської ради від 02 грудня 2013 року "Про проведення позачергової сесії Приморської сільської ради".

Відповідно до вказаного рішення № 659-VІ за результатами розгляду заяв з додатками громадян України щодо надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва в селі Курортне, вул. Чорноморська, Рада, керуючись ст.ст. 12, 50, 81, 118, 121 Земельного кодексу України та Закону України "Про державний земельний кадастр" (3613-17) , надала дозвіл громадянам України (треті особи у справі) на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва в сілі Курортне, вул. Чорноморська, Білгород-Дністровського району Одеської області, землі рекреаційного призначення в межах населеного пункту.

Земельна ділянка, площею 8,28 га, на яку видавалися дозволи на розробку проекту землеустрою щодо її відведення, розташована в межах населеного пункту с. Курортне Білгород-Дністровського району і відповідно до розпоряджень Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 15 серпня 2011 року та 23 грудня 2011 року ця земельна ділянка передана до земель комунальної власності.

Крім того, судом апеляційної інстанції установлено, що спірне рішення від 24 грудня 2013 року № 659-VI, стосовно 66 осіб, яким надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виконано, що підтверджується копіями рішень Ради про затвердження проектів землеустрою.

Прокурор, вважаючи рішення Ради від 24 грудня 2013 року № 659-VI протиправним та таким, що порушує інтереси держави, звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного рішення відповідача.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Рада прийняла оспорюване рішення відповідно до вимог чинного законодавства. Водночас, суд апеляційної інстанції зазначив, що рішення Ради від 24 грудня 2013 року № 659-VI є ненормативним правовим актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Розглядаючи справу, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. На думку суду, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм права з огляду на нижченаведене.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (v007p710-09) (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

Водночас, у справі, що розглядається, спір виник щодо правомірності рішення Ради про надання третім особам дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які на той час, як стверджує Прокурор, перебували у користуванні ТОВ "Область координат". Своєю чергою, на час прийняття рішення суду першої інстанції по суті спору, Рада за твердила проекти землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок та передала їх третім особам.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки, а також правомірності надання іншій особі дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Така ж правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року № 21-1204а16, яка має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції, відповідно до ст. 244-2 КАС України.

Крім того, у постанові від 16 грудня 2016 року № 6-2510ц15 Судові палати у цивільних, адміністративних та господарських справах Верховного Суду України зробили правовий висновок, відповідно до якого рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта, вичерпує свою дію після його реалізації, а вимоги про визнання такого рішення незаконним повинні розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло речове право. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним розглядається як спосіб захисту порушеного цивільного права за п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та повинна пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства.

З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій помилково розглянуто цей спір за правилами адміністративного судочинства, оскільки такий спір, враховуючи суть спірних правовідносин, їх суб'єктний склад, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про скасування рішень судів першої і апеляційної інстанцій та закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 157, 221, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу прокуратури Одеської області задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2014 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 року скасувати.

Провадження у справі № 815/2967/14 за позовом заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора до Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання незаконним та скасування рішення закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.