Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді Горбатюка С.А. (доповідач) Суддів Єрьоміна А.В. Шведа Е.Ю. провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Христинівської міської ради Черкаської області, Виконавчого комітету Христинівської міської ради Черкаської області, третя особа - ОСОБА_5 про визнання рішень протиправними та їх скасування за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Христинівського районного суду Черкаської області від 02 липня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року

У червні 2011 року ОСОБА_4 у Христинівському районному суді Черкаської області пред'явив позов до Христинівської міської ради Черкаської області, Виконавчого комітету Христинівської міської ради Черкаської області, третя особа - ОСОБА_5 про визнання рішень протиправними та їх скасування.

Просив визнати протиправними та скасувати:

- рішення Христинівської міської ради Черкаської області від 17 лютого 2004 року № 12/5 "Про встановлення зовнішніх меж та площі земельної ділянки";

- рішення Христинівської міської ради Черкаської області від 26 вересня 2006 року № 4-3/42-V "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою для передачі земельних ділянок у приватну власність" в частині надання дозволу ОСОБА_5 на виготовлення технічної документації із землеустрою для передачі йому у приватну власність земельної ділянки площею 697 кв. м. по АДРЕСА_1;

- рішення Виконавчого комітету Христинівської міської ради Черкаської області від 21 квітня 2004 року № 101 "Про дозвіл на будівництво житлового будинку та господарських споруд";

- рішення Христинівської міської ради Черкаської області від 04 вересня 2007 року № 16-1/27-V "Про передачу земельних ділянок у приватну власність" в частині передачі у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 697 кв. м. по АДРЕСА_1;

- рішення Христинівської міської ради Черкаської області від 04 березня 2008 року № 23-2/18-V "Про погодження меж земельних ділянок між ОСОБА_4 та ОСОБА_5.".

У листопаді 2012 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог та просив визнати протиправним і скасувати рішення Христинівської міської ради Черкаської області від 22 серпня 2011 року № 9-2/15-VI "Про передачу земельних ділянок у приватну власність" в частині безоплатної передачі у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 697 кв. м. по АДРЕСА_1.

Ухвалою Христинівського районного суду Черкаської області від 13 червня 2011 року позов залишено без розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року ухвалу Христинівського районного суду Черкаської області від 13 червня 2011 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Христинівського районного суду Черкаської області від 17 жовтня 2013 року провадження у справі за адміністративним позовом закрито.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року ухвалу Христинівського районного суду Черкаської області від 17 жовтня 2013 року скасовано.

Справу в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень Христинівської міської ради Черкаської області від 17 лютого 2004 року № 12/5 "Про встановлення зовнішніх меж та площі земельної ділянки", від 26 вересня 2006 року № 4-3/42-V "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою для передачі земельних ділянок у приватну власність" та рішення Виконавчого комітету Христинівської міської ради Черкаської області від 21 квітня 2004 року № 101 "Про дозвіл на будівництво житлового будинку та господарських споруд" направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постановою Христинівського районного суду Черкаської області від 02 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_4 подав касаційну скаргу.

Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу для продовження розгляду.

Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 08 грудня 2003 року, який укладений між ним та ОСОБА_6, набув у власність 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1.

Також, 08 січня 2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 укладено договір дарування, за умовами якого ОСОБА_4 набув у власність 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1.

Рішенням Христинівської міської ради Черкаської області від 17 лютого 2004 року № 12/5 "Про встановлення зовнішніх меж та площі земельної ділянки" надано право постійного користування земельною ділянкою ОСОБА_5 площею 625 кв. м. по АДРЕСА_1.

Рішенням Христинівської міської ради Черкаської області від 26 вересня 2006 pоку № 4-3/42-V "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою для передачі земельних ділянок у приватну власність" ОСОБА_5 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою для передачі у приватну власність земельної ділянки площею 625 кв. м. по АДРЕСА_1.

Рішенням Виконавчого комітету Христинівської міської ради Черкаської області від 21 квітня 2004 року № 101 "Про дозвіл на будівництво житлового будинку та господарських споруд" ОСОБА_5 дозволено збудувати на земельній ділянці по АДРЕСА_1 житловий будинок розмірами 14x8 м., господарські споруди та гараж розміром 15x8 м.

Позивач вважає, що зазначеними рішеннями порушено принцип рівності часток співвласників та передано у приватну власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею 697 кв. м., яка складає більшу половину земельної ділянки по АДРЕСА_1, у зв'язку з чим звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач не є суб'єктом відповідних відносин, на які поширюється дія оскаржуваних рішень відповідача і в процесі судового розгляду ним не доведено факту порушення його особистих прав оскаржуваними рішеннями Христинівської міської ради Черкаської області.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанцій із огляду на наступне.

Згідно з матеріалами справи, а саме відповідно до довідки ДПІ у Христинівському районі Черкаської області від 20 березня 2008 року № 1536/17-011 позивач з 08 січня 2008 року сплачує земельний податок за земельну ділянку площею 0,0399 га по АДРЕСА_1.

20 травня 2004 року Інспекцією ДАБК Христинівської РДА дозволено ОСОБА_5 будівництво житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1, про що видано дозвіл на виконання будівельних робіт № 756.

Право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,0697 га по АДРЕСА_1 підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю, виданого 10 травня 2012 року на підставі рішень Христинівської міської ради Черкаської області від 22 серпня 2011 року № 9-2/15-VI та від 08 квітня 2012 року № 15-2/11-VІ, які не оскаржені та є чинними.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Згідно з частиною першою статті 81 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.

Статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до частин першої, другої статті 120 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

Згідно зі статтею 377 Цивільного кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Так, правовідносини з приводу розподілу земельної ділянки по АДРЕСА_1 виникли до набуття права власності на 1/2 частину будинку позивачем, а саме згідно договору купівлі-продажу від 08 грудня 2003 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та були узгоджені з співвласницею суміжної частини будинку ОСОБА_7, яка не заперечувала проти придбання частини будинку третьою особою та розподілу земельної ділянки, що було оформлене відповідним рішенням Христинівської міської ради Черкаської області від 17 лютого 2004 року № 12/5 "Про встановлення зовнішніх меж та площі земельної ділянки".

Крім того, відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В матеріалах справи відсутні докази того, що житловий будинок по АДРЕСА_1, співвласниками якого були позивач та ОСОБА_5, розташовувався на земельній ділянці удвічі більшому за 697 кв. м. розмірі.

Також суду не надано доказів про те, що позивачу відмовлено в реалізації права на отримання у користування або у власність частини земельної ділянки, яка зайнята отриманою в дар частиною житлового будинку та частиною земельної ділянки, яка є необхідною для її обслуговування.

Суди вірно зазначили, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не є співвласниками рівних часток житлового будинку по АДРЕСА_1.

Так, актом обстеження від 28 листопада 2007 року стану частини житлового будинку по АДРЕСА_1, висновком керівника Уманського відділу Черкаського філіалу "НДІ проект реконструкція" підтверджується, що належна ОСОБА_4 1/2 частина житлового будинку зруйнована, і Свідоцтвом про право власності серії НОМЕР_1 від 08 жовтня 2012 року на комплекс будівель та споруд відповідно до якого ОСОБА_5 є власником магазину промислових товарів, складу В, складу Г, складу Д по АДРЕСА_2.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для відмови у задоволенні позову, оскільки ОСОБА_4 не є суб'єктом правовідносин, на які на які поширюється дія оскаржуваних рішень відповідача, і в процесі судового розгляду ним не доведено факту порушення особисто його прав оскаржуваними рішеннями Христинівської міської ради Черкаської області та рішенням виконавчого комітету Христинівської міської ради Черкаської області.

Оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, підстав для їх скасування або зміни немає.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а оскаржувані постанову Христинівського районного суду Черкаської області від 02 липня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Христинівської міської ради Черкаської області, Виконавчого комітету Христинівської міської ради Черкаської області, третя особа - ОСОБА_5, про визнання рішень протиправними та їх скасування залишити без зміни.

Ухвала є остаточною, оскарженню не підлягає і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.