Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді Горбатюка С.А. (доповідач) Суддів Єрьоміна А.В. Шведа Е.Ю. провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медуза-М" до Комсомольської міської ради Полтавської області, третя особа - Виконавчий комітет Комсомольської міської ради Полтавської області про визнання рішення суб'єкта владних повноважень протиправним, його скасування та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Медуза-М" на ухвалу Комсомольського міського суду Полтавської області від 27 березня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2015 року

У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Медуза-М" (далі - ТОВ "Медуза-М") пред'явило позов до Комсомольської міської ради Полтавської області, третя особа - Виконавчий комітет Комсомольської міської ради Полтавської області про визнання рішення суб'єкта владних повноважень протиправним, його скасування та зобов'язання вчинити певні дії.

Просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комсомольської міської ради Полтавської області від 16 грудня 2014 року "Про відмову у поновленні договору оренди землі TOB "Медуза - М";

- зобов'язати Комсомольську міську раду Полтавської області повторно розглянути на пленарному засіданні (сесії) питання поновлення договору оренди землі за зверненням TOB "Медуза-М" від 16 вересня 2014 року про поновлення дії договору оренди земельної ділянки на 2 роки у м. Комсомольську по вул. Леніна, район житлового будинку № 74, площею 0,1320 га, шляхом прийняття відповідного рішення.

Ухвалою Комсомольського міського суду Полтавської області від 27 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2015 року, відмовлено у відкритті провадження у зв'язку з тим, що заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ "Медуза-М" подало касаційну скаргу.

Посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій у цій справі встановлено, що 07 грудня 2009 року між Комсомольської міською радою Полтавської області в особі першого заступника міського голови Мухи Ю.М. (орендодавець) та TOB "Медуза-М" в особі керівника Сороки Н.В. терміном до 31 грудня 2010 року був укладений договір оренди землі № 133/09, зареєстрований у Комсомольському міському відділі Полтавської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельним ресурсам", про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 12 січня 2010 року за № 041054700007.

Договором оренди орендарю надане переважне право на поновлення строку дії договору на новий строк (пункт 8 договору).

22 листопада 2010 року між TOB "Медуза-М" та Комсомольської міською радою Полтавської області з метою продовження дії вказаного договору було укладено додаткові угоди від 22 листопада 2010 року № 1/10 та від 12 лютого 2013 року № 2/13, за якими строк дії договору було продовжено до 01 січня 2015 року.

16 вересня 2014 року TOB "Медуза-М" звернулось до Комсомольської міської ради Полтавської області з заявою про поновлення договору оренди земельної ділянки площею 0,1320 га за адресою: м. Комсомольськ, вул. Леніна, район житлового будинку № 74.

Рішенням Комсомольської міської ради Полтавської області від 16 грудня 2014 року відмовлено у поновленні договору оренди землі TOB "Медуза-М".

Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження, дійшов висновку, що вказану позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції та залишив ухвалу Комсомольського міського суду Полтавської області від 27 березня 2015 року без зміни.

Апеляційний суд зазначив, що правовідносини, які склалися між сторонами, стосуються права та підстав набуття права користування на спірну земельну ділянку. Відповідач, як власник землі вільний у виборі суб'єкта щодо надання йому цього права в порядку, встановленому законом. Водночас, відповідач владних управлінських функцій не здійснював і суб'єктом владних повноважень у цих відносинах не був.

Враховуючи викладене, позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї із сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав на неї, не може бути розглянутий за правилами, встановленими Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Така правова позиція судів є правильною, оскільки вона відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією (254к/96-ВР) чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Статтею 80 Земельного кодексу України передбачено, що суб'єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

За змістом статей 2 та 5 Земельного кодексу України міськрада при здійсненні повноважень власника землі є рівноправним суб'єктом земельних відносин.

Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що вирішення наведеного спору не належить до юрисдикції адміністративних судів, його розгляд повинен здійснюватися в порядку господарського судочинства.

Аналогічний висновок щодо застосування вищезазначених норм матеріального права міститься у постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2014 року (справа № 21-493а14) та від 09 грудня 2014 року (справа № 21-308а14).

Відповідно до частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у відкритті провадження у справі.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220-1, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Медуза-М" залишити без задоволення, а оскаржувані ухвалу Комсомольського міського суду Полтавської області від 27 березня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2015 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медуза-М" до Комсомольської міської ради Полтавської області, третя особа - Виконавчий комітет Комсомольської міської ради Полтавської області про визнання рішення суб'єкта владних повноважень протиправним, його скасування та зобов'язання вчинити певні дії - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 235, 237, 238 Кодексу адміністративного судочинства України.