805/1862/16-а Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення щодо податкових зобов'язань з податку на додану вартість - 25.04.2017 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року по справі № 805/1862/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАПРОМ" до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГАПРОМ" звернулось до суду з позовною заявою до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000141200 від 31.03.2016 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірне податкове повідомлення-рішення від 31.03.2016 року № 0000141200 прийнято відповідачем на підставі акту про результати камеральної перевірки від 17.02.2016 року за порушення позивачем п.198.6 ст.198, п.201.10 ст. 201 ПК України.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30.05.2016 року у справі № 805/976/16-а встановлено, що 19 грудня 2014 року між позивачем та відповідачем був укладений договір про визнання електронних документів № 191220141, відповідно до якого предметом договору є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інших звітних податкових документів), поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу. Даний договір був відправлений позивачем до відповідача 19 грудня 2014 року, що підтверджується квитанцією № 1 та прийнятий відповідачем, що підтверджується квитанцією № 2 з відміткою "документ прийнято" та якому присвоєно реєстраційний номер 9073712867.

15 квітня 2016 року позивачем направлений уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, за звітний період, що уточнюється - грудень 2015 року, та з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), за період що уточнюється - грудень 2015 року.

Також, позивач 24 лютого 2016 року повторно сформував та направив до податкового органу договір про визнання електронних документів № 191220141. Втім, зазначений договір податковим органом не був прийнятий, про що свідчить наявна в матеріалах справи квитанція № 1, з тих підстав, що діє договір про визнання електронних документів від 19 грудня 2014 року № 191220141.

Встановлено, що договір від 19 грудня 2014 року податковим органом був прийнятий, та в подальшому на підставі нього у позивача приймались податкові документи до лютого 2016 року, що підтверджується квитанціями № 1 та № 2. Також, при направлені позивачем 24 лютого 2016 року повторно до податкового органу договору про визнання електронних документів від 19 грудня 2014 року № 191220141, він не був прийнятий з тих підстав, що діє договір про визнання електронних документів від 19 грудня 2014 року № 191220141.

У згаданому судовому рішенні суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність одностороннього припинення договору про визнання електронних документів від 19 грудня 2014 року № 191220141, та неприйняття і відмова в реєстрації податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 року разом із додатками, податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2016 року разом із додатками, уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, за звітний період, що уточнюється - грудень 2015 року, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), за період що уточнюється - грудень 2015 року, заяви про відмову/зупинення використання пільги, передбаченої пунктом 45 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України (2755-17) в березні 2016 року, в порядку частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вказаною постановою, серед іншого, визнано протиправними дії Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області з одностороннього припинення договору про визнання електронних документів від 19 грудня 2014 року № 191220141, та неприйняття і відмови в реєстрації уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, за звітний період, що уточнюється - грудень 2015 року, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), за період що уточнюється - грудень 2015 року. Також, серед іншого, зобов'язано Красноармійську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області прийняти та визнати в якості податкової звітності уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний період, що уточнюється - грудень 2015 року, що поданий Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕГАПРОМ" у день його фактичного отримання відповідачем - 15 квітня 2016 року, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), за період що уточнюється - грудень 2015 року, що подані Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕГАПРОМ" у день її фактичного отримання відповідачем - 15 квітня 2016 року.

Зобов'язання відповідача у цій постанові прийняти та визнати у якості податкової звітності вищевказаний уточнюючий розрахунок повністю виключає склад порушення, зазначений у акті перевірки, оскільки згідно уточнюючого розрахунку від 15.04.2016 року господарська операція у грудні 2015 року на суму 3503101,00 грн. позивачем з ТОВ "УKPAГPOTOPГ-2015" не вчинялась, що повністю виключає порушення, зазначене у акті № 62/15/31023892 від 17.02.2016 року, яке стало підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем 15.04.2016 року направлено відповідачу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, у додатку 5 до якого вказано операцію на ту ж суму (3503101,00 грн.) з контрагентом, який має інший ІПН ніж ТОВ "УKPAГPOTOPГ-2015".

Проте, вказаний уточнюючий розрахунок відповідачем прийнято не було.

Відповідно до квитанції № 1 зазначено "документ не прийнято" та підставою у графі "виявлені помилки" зазначено про порушення вимог Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, а саме "можливо, розірвано договір про визнання електронної звітності".

Відповідно до ч.1 ст. 72 та ч.2 ст. 155 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Також, судова колегія зазначає, що відповідачем порушені строки направлення акту перевірки та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення

Так, акт камеральної перевірки було складено 17.02.2016 року, а на підставі даного акту відповідачем 31.03.2016 року прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Вказане повідомлення-рішення отримано представником ТОВ "МЕГАПРОМ" лише в травні 2016 року разом із актом перевірки.

Зазначені дії відповідача свідчать про порушення ним порядку оформлення результатів перевірки, визначених вимогами ст. 58, п. 76.2 ст. 76, п. 86.2, п. 86.8 ст. 86 ПК України, пункту 1 розділу III Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 року № 1204 (z0124-16) .

Так, згідно до п. 76.2 ст.76, п. 86.2 ст. 86 ПК України акт, який складається за результатами камеральної перевірки, підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, у двох примірниках і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акту перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу (п.86.8 ст. 86 ПК України).

Після підписання дане податкове повідомлення-рішення не пізніше наступного робочого дня надсилається (вручається) платнику податків (пункт 1 розділу III Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 року № 1204 (z0124-16) ).

Відповідач, вручивши з порушенням строків акт перевірки від 17.02.2016 року разом із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 31.03.2016 року, позбавив можливості ТОВ "МЕГАПРОМ" надати заперечення на акт перевірки і взяти участь в їх розгляді контролюючим органом, що грубо порушує права та інтереси платника податків, гарантовані Податковим кодексом України (2755-17) .

Належні докази (конверт, опис поштового вкладення, оригінал повідомлення про вручення поштового відправлення тощо) щодо своєчасного направлення відповідачем позивачу акту перевірки № 62/15/31023892 від 17.02.2016 року в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.