Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Приходько І.В.

Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2016 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2015 року по справі № 826/22415/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ашан Україна Гіпермаркет" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ашан Україна Гіпермаркет" звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.05.2015 року № 0000052100, яким збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизного товару за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 510,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2016 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з акцизного податку Товариства з обмеженою відповідальністю "Ашан Україна Гіпермаркет" за січень, лютий та березень 2015 року, за результатами якої складено акт від 22.04.2015 року № 05/26-50-21-23.

Відповідно до висновків акта перевірки, за позивачем встановлено порушення пп.49.18.1 п. 49.18 ст. 49 та пп. 212.3.1-1 п. 212.3 ст. 212 Податкового кодексу України (далі - ПК) у зв'язку з неподанням податкової звітності за січень, лютий та березень 2015 року.

У зв'язку з цим, відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 49.2 ПК (2755-17) платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Пунктом 49.4 ст. 49 ПК передбачено, що платники податків, які належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до контролюючого органу в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПК податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

Відповідно до п. 223.2 ст. 223 ПК платник податку з підакцизних товарів (продукції), вироблених або переобладнаних на митній території України; імпортер алкогольних напоїв та тютюнових виробів; суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів; оптовий постачальник електричної енергії подає щомісяця не пізніше 20 числа наступного періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію акцизного податку за формою, затвердженою у порядку, встановленому статтею 46 цього Кодексу. Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" № 71-VIII від 28.12.2014 року (71-19) , який набрав чинності 01.01.2015 року, було внесено зміни до ПК та, зокрема, до п. 212.3 ст. 212 додано п. 212.3.1-1, відповідно до якого особи - суб'єкти господарювання роздрібної торгівлі, які здійснюють реалізацію підакцизних товарів, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням пункту продажу товарів не пізніше граничного терміну подання декларації акцизного податку за місяць, в якому здійснюється господарська діяльність.

Листом Державної фіскальної служби України від 23.02.2015 року № 6036/7/99-99-19-03-03-17 (v6036872-15) було роз'яснено, що суб'єкти господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами, які мають декілька пунктів продажу товарів, що знаходяться у різних адміністративно-територіальних одиницях, тобто, мають різні коди КОАТУУ, при цьому, кожна адміністративно-територіальна одиниця обслуговується окремим контролюючим органом, подають до такого контролюючого органу, що обслуговує відповідну адміністративно-територіальну одиницю за місцем продажу підакцизних товарів (кодом КОАТУУ), окрему Декларацію з відповідною кількістю додатків 6 до Декларації. У графі 07 титульного аркуша до конкретної Декларації зазначаються адреси пунктів продажу товарів, які відносяться до певної адміністративно-територіальної одиниці (коду КОАТУУ).

Таким чином, враховуючи, що позивач здійснює реалізацію підакцизних товарів у різних районах м. Києва, то з 01.01.2015 року він підлягав обов'язковій реєстрації як платник податку у територіальних податкових органах м. Києва, у тому числі і в Державній податковій інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві.

Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року № 1588 (za562-11) затверджено Порядок обліку платників податків і зборів (далі - Порядок № 1588), згідно з пунктом 7.1 якого, якщо відповідно до законодавства в платника податків, крім обов'язків щодо подання податкових декларацій (розрахунків, звітів) та/або нарахування, утримання або сплати (перерахування) податків, зборів на території адміністративно-територіальної одиниці за своїм місцезнаходженням, виникають такі обов'язки на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, то такий платник податків зобов'язаний стати на облік за таким неосновним місцем обліку у відповідному контролюючому органі.

Для взяття на облік за неосновним місцем обліку платник податків зобов'язаний протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об'єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню чи пов'язані з оподаткуванням, подати до відповідного контролюючого органу реєстраційну заяву за формою № 1-ОПП або формою № 5-ОПП з позначкою "облік за неосновним місцем обліку". Дані заяви про взяття на облік за неосновним місцем обліку вносяться до Єдиного банку даних юридичних осіб або Реєстру самозайнятих осіб (пункт 7.2 Порядку № 1588 (za562-11) ).

У контролюючому органі за неосновним місцем обліку платник податків сплачує всі податки та збори, які згідно із законодавством мають сплачуватись на території адміністративно-територіальної одиниці, що відповідає неосновному місцю обліку, щодо таких податків подає податкові декларації (розрахунки, звіти) та виконує інші обов'язки платника податків, а контролюючий орган стосовно платника податків здійснює адміністрування таких податків, зборів (пункт 7.3 Порядку № 1588 (za562-11) ).

З урахуванням викладеного, позивач мав до 20.02.2015 року зареєструватися як платник податку в Державній податковій інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві, до якої подати звітність з акцизного податку.

Пунктом 7.3 р. ІІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року № 233 (z0320-08) (далі - Інструкція № 233) передбачено, що після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту).

Згідно з п. 1 р. І Інструкції № 233 (z0320-08) квитанція про одержання податкового документа в електронному вигляді (далі - перша квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт і час одержання податкового документа в електронному вигляді.

Відповідно до п. 7.4 р. ІІІ Інструкції № 233 (z0320-08) перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним.

Згідно з п. 1 р. І Інструкції № 233 (z0320-08) квитанція про приймання податкового документа в електронному вигляді (далі - друга квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт та час приймання (неприймання) податкового документа в електронному вигляді у базу даних органів ДПС.

Відповідно до п. 7.4 р. ІІІ Інструкції № 233 (z0320-08) підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Згідно п. 7.6 р. ІІІ Інструкції № 233 (z0320-08) , якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Таким чином, процедура реєстрації податкових документів у базі даних податкових органів має загалом два етапи: перший етап - подання (направлення) платником податку електронного документа, який фіксується першою квитанцією; другий етап - приймання (неприймання) податкового документа в електронному вигляді, який фіксується другою квитанцією.

При цьому, під час вирішення питання прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу (п. 49.8 ст. 49 ПК).

Так, зокрема, п. 48.3 ст. 48 ПК передбачено, що податкова декларація повинна містити такий обов'язковий реквізит, як найменування контролюючого органу, до якого подається звітність.

Тобто, при прийнятті податкової декларації податковий орган перевіряє також і належність подання такої декларації саме до цього органу.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем засобами електронного зв'язку було подано податкову звітність з акцизного податку за січень-березень 2015 року, яку було прийнято, що підтверджується другими квитанціями, тобто, фактично зроблено висновок про відповідність поданої звітності вимогам п. 48.3 та п. 48.4 ст. 48 ПК, у тому числі щодо її подання до належного контролюючого органу.

Відповідно до пп. 49.11.1 п. 49.11 ст. 49 ПК у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

Пунктом 49.15 ст. 49 ПК передбачено, що податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

З огляду на те, що за результатами перевірки спірних декларацій позивача податковим органом було надіслано квитанції про їх прийняття, жодних документів про неприйняття цих декларацій та/або їх невизнання матеріали справи не містять, колегія суддів підтримує позицію судів про те, що підстави вважати неподаною податкову звітність з акцизного податку за січень-березень 2015 року відсутні, а отже і відсутні підстави для застосування до позивача штрафу за неподання цієї звітності.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2016 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2015 року по справі № 826/22415/15 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.