Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Луганської митниці про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за касаційними скаргами головного управління Державного казначейства України в Луганській області, Луганської митниці та прокуратури Луганської області на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 19 лютого 2008 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 14 серпня 2008 року,

У березні 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду із зазначеним позовом, який у процесі розгляду справи уточнив, посилаючись на те, що 14 червня 2005 року під час поїздки на своєму автомобілі з вантажем огірків, які він віз на продаж, вагою 336 кг органи дізнання Луганської митниці незаконно затримали його, склали протокол про адміністративне правопорушення ним митних правил за ст. 204-1 Кодексу адміністративних правопорушень України та ст. 351 Митного кодексу України, вилучили в нього автомобіль і вантаж. Постановою Марківського районного суду Луганської області від 29 липня 2005 року провадження у справі за ст. 204-1 Кодексу адміністративних правопорушень України було припинено за відсутністю в його діях складу правопорушення. Постановою Старобільського районного суду Луганської області від 30 грудня 2005 року припинено провадження у справі за ст. 351 Митного кодексу України у зв'язку з відсутністю складу правопорушення. 25 січня 2006 року йому повернули автомобіль, а вантаж огірків або їх вартість у сумі 1 008 грн. не повернено до теперішнього часу. Крім того, зазначав, що внаслідок незаконних дій відповідача йому спричинено моральну шкоду, оскільки він обвинувачувався у скоєнні тяжких правопорушень, що його дуже пригнічувало, він нервував із цього приводу, а також був вимушений позичати гроші в знайомих на утримання себе та сім'ї, що вважає для себе ганебним, і прикладати додаткових зусиль для організації свого життя, звичний розклад якого було порушено. Розмір моральної шкоди оцінив у сумі 20 тис. грн. Позивач просив стягнути з Луганської митниці на його користь 1 008 грн. на відшкодування майнової шкоди, 20 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди та судові витрати.

Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 19 лютого 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 14 серпня 2008 року, позов задоволено частково. Зобов'язано головне управління Державного казначейства України в Луганській області виплатити ОСОБА_1. на відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями та рішеннями посадових осіб Луганської митниці, 1 008 грн. на відшкодування майнової шкоди, 3 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди та 500 грн. витрат на оплату правової допомоги шляхом списання коштів зі спеціальних рахунків для вказаних цілей.

У касаційній скарзі головне управління Державного казначейства України в Луганській області просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про стягнення визначених судом сум за рахунок коштів, які виділяються на утримання Луганської митниці; у касаційних скаргах Луганська митниця та прокуратура Луганської області просять скасувати зазначені судові рішення й ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди виходили з того, що органами дізнання Луганської митниці вчинено неправомірні дії щодо складання протоколів про адміністративне правопорушення та порушення митних правил, вилучили у позивача автомобіль та вантаж огірків, чим заподіяли йому майнову та моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню в силу ст. ст. 1173, 1174 ЦК України головним управлінням Державного казначейства України в Луганській області.

З такими висновками судів погодитися не можна.

Відповідно до ч. 6 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Вирішуючи спір, суди зазначених вимог закону не врахували, у порушення вимог ст. ст. 212- 214 ЦПК України не з`ясували належним чином фактичні обставини справи щодо заявлених вимог; діями чи бездіяльністю яких органів чи їх посадових осіб завдано позивачу шкоду, в чому полягає їх вина; чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення сторін та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; хто є належними відповідачами щодо цих вимог, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.

З матеріалів справи, пояснень сторін убачається, що затримання ОСОБА_1 за спробу перетинання державного кордону поза пунктом пропуску на автомобілі ГАЗ-21 НОМЕР_1 з вантажем овочів здійснювалось органами прикордонної служби, ними у відношенні ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 204-1 Кодексу адміністративних правопорушень України, а не Луганською митницею як зазначено в судових рішеннях.

Дійшовши висновків про те, що ОСОБА_1. заподіяна матеріальна й моральна шкода, ним понесені витрати на правову допомогу, які повинні бути відшкодовані позивачу за рахунок держави, суд не залучив державу Україна до участі в справі, зобов'язав головне управління Державного казначейства України в Луганській області, як самостійну юридичну особу залучену судом співвідповідачем до участі в справі, провести виплату позивачу майнової та моральної шкоди, витрати на правову допомогу шляхом списання визначених судом сум зі спеціальних рахунків для вказаних цілей, не з'ясувавши чи має ця особа такі рахунки, чи входить вона до кола осіб, які наділені повноваженнями виконувати даного роду рішення.

За таких обставин колегія суддів не може визнати судові рішення законними та обгрунтованими, вони підлягають скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги головного управління Державного казначейства України в Луганській області, Луганської митниці та прокуратури Луганської області задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 19 лютого 2008 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 14 серпня 2008 року скасувати, справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд іншим суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.