Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації, поділ майна, відшкодування матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 19 лютого 2008 року,

У серпні 2006 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації, поділ майна, відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вони з відповідачем мають у спільній частковій власності житловий будинок АДРЕСА_1 7/12 та 5/12 частин відповідно. Для користування цим будинком їм необхідно поділити його в натурі. Із цих підстав просила поділити спірний житловий будинок, виділивши їй 7/12 частин, а відповідачу - 5/12, і поділити земельну ділянку. У процесі розгляду справи позивачка неодноразово змінювала й доповнювала свої позовні вимоги та 14 березня 2007 року остаточно просила стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію вартості 7/12 частин у розмірі 27 314 грн., припинити право власності на її частину будинку, стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду в розмірі 1 150 грн. та моральну шкоду - 2 000 грн.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 17 грудня 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 19 лютого 2008 року вказане рішення суду першої інстанції змінено: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 27 314 грн. вартості 7/12 частин будинку АДРЕСА_1, 180 грн. судових витрат. Припинено право власності ОСОБА_1 на 7/12 частин вказаного будинку. Визнано за ОСОБА_2 право власності на зазначений будинок. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалене у справі рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи поділ та встановлення порядку користування спірним будинком неможливі, між сторонами склалися неприязні стосунки, а ОСОБА_1 бажає отримати грошову компенсацію вартості своєї частки в спірному будинку та може, як власник, припинити своє право на цю частку.

Частиною 1 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1, ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 7/12 та 5/12 частин відповідно. Виділ належної позивачці частки в будинку в натурі є неможливим.

Статтею 364 ЦК України встановлено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

У той же час відповідно до ч. 5 ст. 319 ЦК України власник не може використовувати право власності на шкоду правам та свободам громадян.

У спірному будинку відповідач проживає разом із сім'єю, він визнає право позивачки на належну їй частку в будинку й не створює перешкод у користуванні нею. ОСОБА_2 не згоден компенсувати вартість частки майна іншого співвласника, тому що доходи його сім'ї є незначними та він неспроможний сплатити позивачці грошову компенсацію за її частку в будинку.

За таких обставин стягнення за рішенням суду апеляційної інстанції грошової компенсації частки позивачки, яка бажає виділу, з відповідача, який сплатити таку компенсацію неспроможний, та визнання за останнім усупереч його волі права власності на частку позивачки є використанням одним співвласником свого права власності на шкоду іншому співвласнику, що є неприпустимим.

Суд апеляційної інстанції на зазначене уваги не звернув і неправильно застосував матеріальний закон, який регулює спірні правовідносини.

Разом з тим суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1, оскільки відповідач не згоден на стягнення з нього на користь позивачки грошової компенсації за належну останній частку в спільній частковій власності на будинок та набуття таким чином права власності на весь будинок. З положень ч. 2 ст. 364 ЦК України не випливає обов'язок співвласника сплатити грошову або ін­шу матеріальну компенсацію вартості частки іншого співвласника, який бажає виділу.

На підставі наведеного та відповідно до ст. 339 ЦПК України рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 19 лютого 2008 року скасувати, рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 17 грудня 2007 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення й оскарженню не підлягає.