Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції Житомирської області, третя особа - відділ земельних ресурсів у м. Бердичеві Житомирської області, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 3 грудня 2008 року,

В липні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність посадових осіб відділу державної виконавчої служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції Житомирської області при виконанні рішення Бердичівського міськрайонного суду від 24 листопада 2004 року у справі за її позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 22 серпня 2008 року скаргу задоволено. Скасовано постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції від 31 жовтня 2005 року про закінчення виконавчого провадження. Зобов'язано вказаний відділ винести постанову про відкриття виконавчого провадження та виконати виконавчі дії відповідно до рішення Бердичівського міськрайонного суду від 24 листопада 2004 року з урахуванням вказівок суду, зазначених у даній ухвалі.

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 3 грудня 2008 року зазначену ухвалу суду першої інстанції скасовано та ОСОБА_1 у задоволенні скарги на дії посадових осіб відділу державної виконавчої служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Постановляючи ухвалу про задоволення скарги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив із того, що відділ державної виконавчої служби рішення Бердичівського міськрайонного суду від 24 листопада 2004 року не виконав, тому в останнього підстав виносити постанову про закінчення виконавчого провадження не було.

Скасовуючи ухвалу суду та відмовляючи у задоволенні скарги, апеляційний суд зазначив, що дії державного виконавця з виконання зазначеного рішення суду першої інстанції відповідають вимогам п. 8 ст. 87 Закону України "Про виконавче провадження".

Однак з такими висновками судів погодитися не можна.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦПК України, який набрав чинності з 1 вересня 2005 року, учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Частиною 2 ст. 85 Закону України "Про виконавче провадження" установлено, що скарга у виконавчому провадженні по виконанню судових рішень на дії (бездіяльність) державного виконавця або начальника органу державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ. Аналогічна норма міститься у ч. 2 ст. 384 ЦПК України.

Однак відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 та ч. 1 ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, звертаються до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

При цьому ч. 1 ст. 5 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) , цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до п. 13 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу закони України та інші нормативно-правові акти до приведення їх у відповідність із цим Кодексом діють у частині, що не суперечить цьому Кодексу.

Оскільки, як установлено судом, рішення суду, дію державного виконавця по виконанню якого оскаржено ОСОБА_1, ухвалено 24 листопада 2004 року, тобто не відповідно до ЦПК України (1618-15) 2004 року, то така скарга на дії державного виконавця не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, постановлені у справу судові рішення відповідно до ст. 340 ЦПК України слід скасувати і закрити провадження у справі.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 205, п. 4 ч. 1 ст. 336, ч. 1 ст. 340, п. 3 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Бердичівського міськрайонного суду від 22 серпня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 3 грудня 2008 року скасувати і закрити провадження у справі.

Ухвала оскарженню не підлягає.