Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерно-комерційного банку "Укрсоцбанк", третя особа - ОСОБА_2, про стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу та відшкодування моральної шкоди,

У листопаді 2006 року ОСОБА_1звернулася до суду з позовом до акціонерно-комерційного банку "Укрсоцбанк" (далі - АКБ "Укрсоцбанк") про стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу та відшкодування моральної шкоди.

Зазначала, що 14 квітня 2005 року та 29 липня 2005 року вона уклала з відповідачем договори банківського вкладу та внесла на депозитний рахунок банку 31 340 доларів США. У вересні 2005 року їй стало відомо про зловживання посадовими особами банку грошовими коштами на депозитних рахунках та відсутність внесених нею грошових коштів на її рахунках.

Посилаючись на те, що грошових коштів за укладеними нею договорами банківського вкладу після закінчення строку їх дій вона не отримувала, просила стягнути на її користь 31 340 доларів США, внесених на депозитний рахунок, 2 823, 95 доларів США процентів за договорами депозитних вкладів, 831, 83 доларів США - 3% річних, 15 659 грн. 28 коп. інфляційних, 2 469, 87 доларів США збитків у вигляді упущеної вигоди, 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 10 травня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 27 серпня 2007 року, позовні вимоги ОСОБА_1задоволено частково: стягнуто з АКБ "Укрсоцбанк" на її користь 31 340 доларів США, еквівалент суми 158 267 грн., коштів, внесених на депозитний рахунок, 2 823, 95 доларів США, еквівалент суми 14 260 грн. 95 коп., процентів за договорами депозитних вкладів, 831, 83 доларів США, еквівалент суми 4 200 грн. 72 коп., - 3% річних за період з 29 липня 2006 року до 10 травня 2007 року, 15 659 грн. 28 коп. інфляційних, 2 469, 87 доларів США, еквівалент суми 12 472 грн. 86 коп., збитків у вигляді упущеної вигоди, 2 000 грн. на відшкодування моральної шкоди; та стягнуто з АКБ "Укрсоцбанк" на її користь 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 51 грн. судового збору, 150 грн. витрат на правову допомогу. Стягнуто з АКБ "Укрсоцбанк" на користь держави 1 649 грн. судового збору.

У касаційній скарзі АКБ "Укрсоцбанк" просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Пентак Л.В., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги Пентак Л.В., суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що між сторонами були укладені договори банківських вкладів, АКБ "Укрсоцбанк" не виконав своїх зобов'язань за зазначеними договорами та незаконно відмовив позивачці в поверненні грошових коштів.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Статтею 1059 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Відповідно до п. 1.4. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516 (z1256-03) , залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Згідно із ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог АКБ "Укрсоцбанк" зазначав, що позивачкою не укладався з банком письмовий договір банківського вкладу, а крім того, відсутній документ, що підтверджує внесення нею зазначених грошових сум.

Вирішуючи спір, суд у порушення вимог ст. ст. 212, 214 ЦПК України вищезазначених вимог закону до уваги не взяв, належним чином доводів позивачки та заперечень відповідача не перевірив, не звернув уваги на те, що договори банківського вкладу від 29 липня 2005 року №№ 601/23-3357, 601/23-3355, 601/23-3356 представником АКБ "Укрсоцбанк" не засвідчені, та не з'ясував, чи підтверджено належними доказами залучення банком вкладів позивачки.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, з підстав передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу акціонерно-комерційного банку "Укрсоцбанк" задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 10 травня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 27 серпня 2007 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.