Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві 24 березня 2009 року справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Червономотовилівська сільська рада Фастівського району, Фастівська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на жилий будинок і відшкодування моральної шкоди та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - Червономотовилівська сільська рада Фастівського району, про визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, державного акта на право приватної власності на землю, визнання права власності на земельну частку (пай) за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Київської області від 3 жовтня 2008 року,

У листопаді 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 - їхня бабуся і матір їхнього батька, ОСОБА_5, та ОСОБА_3, померла від тяжких тілесних ушкоджень, нанесених згідно з вироком суду від 3 липня 1997 року навмисно відповідачем.

ОСОБА_5 та ОСОБА_3 були спадкоємцями ОСОБА_4 за заповітом.

Їхній батько в установлений законом строк подав до державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, але свідоцтво про право на спадщину, зокрема на жилий будинок, не отримав.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер.

При зверненні до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті їхнього батька вони дізналися, що рішеннями судів від 12 жовтня 2005 року й 11 жовтня 2006 року за ОСОБА_3 визнано право власності на будинок в порядку спадкування після ОСОБА_4

Вважаючи, що в зв'язку з пропуском відповідачем установленого законом шестимісячного строку на прийняття спадщини та вимогами ст. 528 ЦК УРСР ОСОБА_3 втратив право на спадкування вказаного майна, позивачі просили визнати за ними право власності на частину спірного будинку.

У процесі розгляду справи позивачі уточнили свої вимоги, просили визнати за ними право власності на весь спірний будинок та відшкодувати моральну шкоду.

У лютому 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про визнання державного акта на право приватної власності на землю, виданого ОСОБА_5, недійсним, зазначаючи, що вказаний державний акт, який видано його брату в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, порушує його права як спадкоємця останньої за заповітом.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2008 року вказані позовні заяви об'єднано в одне провадження.

Рішенням того ж суду від 23 травня 2008 року в задоволенні позову ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відмовлено, позов ОСОБА_3 задоволено, ухвалено визнати недійсними свідоцтво про право власності на спадщину за законом та державний акт про право власності на землю, видані на ім'я ОСОБА_5; визнати право власності ОСОБА_3 на земельну частку (пай) і зобов'язати Фастівську районну державну адміністрацію видати ОСОБА_3 державний акт на вказану земельну частку; скасовано арешт на спірний будинок.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 3 жовтня 2008 року зазначене рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_3 скасовано й у цій частині ухвалено нове рішенням, яким у задоволенні вимог ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення апеляційного суду й залишення в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що підстави для скасування судового рішення відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом допущено порушення або неправильне застосування норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, рішення Апеляційного суду Київської області від 3 жовтня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.