800/642/16 Про визнання протиправним та скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання про звільнення особи з посади судді районного суду міста - 25.04.2017 Прийняття

ОСОБА_6 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа - Вища рада юстиції про визнання протиправним та скасування рішення.

Позивач просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 листопада 2016 року про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання про звільнення ОСОБА_6 з посади судді Корольовського районного суду міста Житомира.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_6 посилається на те, що питання надання оцінки законності та обґрунтованості судових рішень не входить до компетенції Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а скасування рішень суду про задоволення позову в апеляційному порядку не є підставою для дисциплінарної відповідальності. На думку позивача, оскаржуване рішення відповідача є необґрунтованим. Також позивач зазначив, що при прийнятті відповідачем оскаржуваного рішення не було враховано попередньо бездоганну роботу позивача, а також те, що він є вдівцем та самостійно виховує неповнолітню дитину.

На виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 08 грудня 2016 року про відкриття провадження у справі представником відповідача надано витребувані судом документи.

Також представником відповідача надані заперечення на адміністративний позов, в яких зазначено про його необґрунтованість. Посилаючись на дотримання відповідачем правових норм, якими врегульована процедура розгляду та порядок прийняття Вищою кваліфікаційною комісією суддів України рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.

Представником третьої особи надано пояснення на адміністративний позов, в яких зазначено, що за результатами перевірки відомостей, викладених у рішенні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищою радою правосуддя прийнято рішення від 02 березня 2017 року № 409/0/15-17 про звільнення ОСОБА_6 з посади судді Корольовського районного суду міста Житомира на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України. Представник Вищої ради правосуддя просив долучити до справи копію зазначеного рішення та відмовити у задоволенні позову.

Крім того, у судовому засіданні представник Вищої ради правосуддя зазначила, що 15 березня 2017 року здійснено державну реєстрацію Вищої ради правосуддя, номер запису 1 074 145 0000 065915.

З огляду на вищевказане, колегія суддів зазначає наступне.

5 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (1798-19) , який визначив статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності Вищої ради правосуддя.

Відповідно до статті 131 Конституції України в Україні діє Вища рада правосуддя, яка зокрема, вносить подання про призначення судді на посаду та ухвалює рішення про звільнення судді з посади.

Згідно п.п. 1 п. 16-1 Перехідних положень Конституції України (254к/96-ВР) до утворення Вищої ради правосуддя її повноваження здійснює Вища рада юстиції. Вища рада правосуддя утворюється шляхом реорганізації Вищої ради юстиції. До обрання (призначення) членів Вищої ради правосуддя цей орган діє у складі членів Вищої ради юстиції протягом строку їх повноважень.

За статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за потрібне замінити Вищу раду юстиції на її правонаступника - Вищу раду правосуддя.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Вищий адміністративний суд України приходить до наступного.

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначені статтею 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що Указом Президента України від 27 червня 1996 року № 484/96 (484/96) ОСОБА_6 призначено на посаду судді Корольовського районного суду міста Житомира строком на п'ять років. Постановою Верховної Ради України від 07 червня 2001 року № 2521-ІІІ (2521-14) обрано суддею безстроково.

Матеріалами справи підтверджується, що у червні 2015 року та березні 2016 року до Комісії надійшли окремі ухвали апеляційного суду Житомирської області від 18 червня 2015 року та від 23 лютого 2016 року щодо поведінки судді Корольовського районного суду міста Житомира ОСОБА_6, яка може мати наслідком притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

В окремій ухвалі від 18 червня 2015 року апеляційний суд Житомирської області зазначив, що суддя ОСОБА_6 під час розгляду цивільної справи № 296/11757/14-ц за позовом ОСОБА_11 до Публічного акціонерного товариства "Банк Столиця", Боуринг Трейдинг ООО (Bowrin Trading OU) про захист прав споживача в порушення вимог статті 151 та частини восьмої статті 153 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) безпідставно забезпечив позов, що призвело до порушення прав юридичної особи - Боуринг Трейдинг ООО.

В окремій ухвалі від 23 лютого 2016 року суд апеляційної інстанції вказував на значну кількість порушень норм чинного законодавства, допущених суддею ОСОБА_6 під час розгляду справи № 296/6896/15-ц за позовом ОСОБА_12 до приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Кішкіна Д.В., треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮССАМ", Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР-ТПВ-СЕРВІС", про захист прав споживача та за зустрічним позовом ТОВ "ЮССАМ" до ОСОБА_12 про визнання права власності на майно.

Також в окремій ухвалі від 23 лютого 2016 року зазначено про порушення суддею ОСОБА_6 в процесі розгляду справи № 296/11757/14-ц вимог частини другої статті 109 ЦПК України, що полягає у прийнятті до розгляду позову ОСОБА_11 до Боуринг Трейдинг ООО, яке не розташоване в межах територіальної підсудності Корольовського районного суду міста Житомира.

Апеляційний суд Житомирської області доводить викладене в окремих ухвалах до відома Комісію з метою проведення перевірки та відповідного реагування.

У дисциплінарних провадженнях, порушених за зазначеними окремими ухвалами, відповідно до статті 95 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI (у редакції від 12 лютого 2015 року) проведено перевірки даних про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи та притягнення судді ОСОБА_6 до дисциплінарної відповідальності.

За результатами проведених перевірок членами Комісії Тітовим Ю.Г. та Луцюком П.С. підготовлено висновки, на підставі яких рішеннями Комісії від 23 лютого та 20 липня 2016 року № 494/дп-16 та № 1459/дп-16 стосовно судді ОСОБА_6 було відкрито дисциплінарні справи, які 24 жовтня 2016 року рішенням Комісії № 1871/дп-16 об'єднано в одне дисциплінарне провадження для подальшого розгляду.

Розглянувши дисциплінарну справу, Комісія встановила такі обставини.

У грудні 2014 року до Корольовського районного суду міста Житомира звернувся ОСОБА_11 із позовом до ПАТ "Банк Столиця" про захист прав споживача, в якому просив змінити управителя Фонду інвестування будівництва "Столиця-8" виду "А" багатоповерхового житлового будинку - ПАТ "Банк Столиця" на ПАТ "УнікомБанк" та зобов'язати ПАТ "Банк Столиця" передати ПАТ "УнікомБанк" Фонду інвестування будівництва "Столиця-8" виду "А" багатоповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею квартир 9151,32 кв.м., а саме документацію в повному обсязі та кошти оперативного резерву цього Фонду.

Зазначене свідчить, що зміст позову ОСОБА_11 не стосувалося захисту його прав, як споживача, а тому підлягав розгляду у суді за місцезнаходженням юридичної особи відповідно до правил територіальної підсудності справ за місцезнаходженням відповідача (стаття 109 ЦПК України).

Однак суддя ОСОБА_6 прийняв цей позов до розгляду та відкрив провадження у справі за № 296/11757/14-ц (провадження № 2/296/1286/15).

В подальшому ОСОБА_11 подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути із Боуринг Трейдинг ООО (Bowrin Trading OU) за незаконно використане авторське право компенсацію у розмірі 60900000,00 грн. та в забезпечення заявленої вимоги накласти арешт на рухоме майно відповідача.

Незважаючи на відсутність спільності предмета позову вказаних заяв, суддя ОСОБА_6 прийняв її до розгляду та задовольнив заяву про забезпечення позову. Так, ухвалою Корольовського районного суду міста Житомира від 17 квітня 2015 року постановлено: накласти арешт на майнові активи Боуринг Трейдинг ООО, а саме: вологу окислену нікелеву руду у кількості 200 тис. м.т., готовий продукт (феронікель ФН-20Р, технічні умови ТУ У 27.3.-31076956-010:2011) розташованих на складах ВАТ "Побужський феронікелевий комбінат" у кількості 7 тис. м.т.; вологу окислену нікелеву руду у кількості 72 тис. м.т. та готовий продукт (феронікель ФН-20Р, технічні умови ТУ У 27.3.-31076956-010:2011), які розташовані на складах ДП "Іллічівський морський торговельний порт". Заборонити ПрАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" передавати будь-яким юридичним та фізичним особам готовий продукт (феронікель ФН-20Р, технічні умови ТУ У 27.3.-31076956-010:2011) та вологу окислену нікелеву руду, яка знаходиться у їх розпорядженні та належить Боуринг Трейдинг ООО.

У травні 2015 року ОСОБА_11 подав до суду заяву про залишення позову в частині стягнення з Боуринг Трейдинг ООО грошових коштів без розгляду.

Керуючись пунктом 5 частини 1 статті 207 ЦК України, суддя ОСОБА_6 ухвалою від 19 травня 2015 року позов ОСОБА_11 залишив без розгляду та відповідно до частини шостої статті 154 ЦПК України скасував заходи його забезпечення.

Встановлені обставини підтверджуються окремою ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 18 червня 2015 року та поясненнями судді, які містяться у матеріалах дисциплінарної справи.

У цивільному судочинстві розгляд справи здійснюється із дотриманням принципу диспозитивності, згідно з яким суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України (1618-15) , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (частина перша статті 11 ЦПК України).

Норми частини 2 статті 31 ЦПК України визначають право позивача протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову.

Установлені у дисциплінарній справі обставини свідчать, що заява ОСОБА_11 про збільшення позовних вимог не стосувалася предмета позову, який перебував на розгляду у суді, а також прав та обов'язків учасників цього процесу. Фактично ОСОБА_11 звернувся до суду з новим позовом, який не підлягав розгляду в межах цивільної справи № 296/11757/14-ц (провадження № 2/296/1286/15).

Однак суддя ОСОБА_6, який має тривалий стаж роботи на посаді судді, не відмовив у прийнятті заяви ОСОБА_11 та без жодних правових підстав прийняв її до розгляду.

Згідно з правилами територіальної підсудності, визначеними частиною 2 статті 109 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням. Оскільки Боуринг Трейдинг ООО не розташоване в межах територіальної підсудності Корольовського районного суду міста Житомира, позовні вимоги ОСОБА_11 до цієї юридичної особи не підлягали розгляду у зазначеному місцевому суді. Отже, прийнявши до розгляду позовні вимоги ОСОБА_11 до Боуринг Трейдинг ООО, суддя ОСОБА_6 допустив порушення правил територіальної підсудності.

Суддя ОСОБА_6 всупереч вимогам статей 151, 153 ЦПК України, які визначають підстави, види забезпечення позову та порядок розгляду судом такої заяви, а також всупереч сталій судовій практиці застосування цих процесуальних норм, прийняв рішення про забезпечення заявлених з порушенням порядку, визначеного Кодексом, вимог ОСОБА_11 до Боуринг Трейдинг ООО, яке не було учасником судового процесу, наклавши арешт на сировину та готову продукцію останнього.

Таким чином, суддя ОСОБА_6 прийняв до розгляду вимоги фізичної особи, подані з порушенням визначених ЦПК України (1618-15) вимог, та вирішив питання про їх забезпечення, що призвело до втручання у господарську діяльність юридичної особи та обмеження її права власності.

Також, під час проведення перевірки Комісія встановила, що у провадженні судді Корольовського районного суду міста Житомира ОСОБА_6 перебувала цивільна справа № 296/6896/15-ц (провадження № 2/296/2514/15) за позовом ОСОБА_12 до приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Кішкіна Д.В., треті особи: ТОВ "ЮССАМ", ТОВ "УКР-ТПВ-СЕРВІС", про захист прав споживача, та за зустрічним позовом ТОВ "ЮССАМ" до ОСОБА_12 про визнання права власності на майно.

За результатами заочного розгляду справи суддя ОСОБА_6 24 листопада 2015 року ухвалив рішення, яким залишив без задоволення за безпідставністю первісний позов, а зустрічний позов задовольнив.

ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат", яке не брало участі у справі, оскаржило заочне рішення до суду апеляційної інстанції з огляду на вирішення судом питань щодо нерухомого майна, власником якого воно є.

Апеляційний суд Житомирської області рішеннями від 23 лютого 2016 року скасував оскаржуване заочне рішення місцевого суду та постановив нові, якими закрив провадження в частині позовних вимог ОСОБА_12 про визнання дій нотаріуса незаконними і зобов'язання скасувати реєстрацію права власності. Відмовив у задоволенні зустрічного позову ТОВ "ЮССАМ", а у задоволенні решти первісних позовних вимог ОСОБА_12 відмовив з інших підстав.

Під час перевірки законності рішення суду першої інстанції апеляційний суд Житомирської області встановив, що протягом травня-червня 2016 року до Корольовського районного суду міста Житомира зверталася фізична особа з позовами щодо нерухомого майна, розташованого в населених пунктах Голованівського району Кіровоградської області. Ці позовні матеріали надходили до проваджень суддів зазначеного суду, окрім судді ОСОБА_6, проте поверталися позивачу.

23 червня 2015 року до вказаного суду було подано одночасно два позови щодо захисту прав споживача, один з яких суддею Бондарчуком В.В. повернуто з підстав непідсудності, а другий позов - ОСОБА_12 до приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Кішкіна Д.В., суддею ОСОБА_6 прийнято до розгляду справу № 296/6896/15-ц (провадження № 2/296/2514/15) та відкрито провадження.

Як встановив суд апеляційної інстанції, зміст вимог ОСОБА_12 стосувався дій приватного нотаріуса щодо реєстрації речового права юридичної особи на майно. Жодних обґрунтувань вимог щодо порушення його прав як споживача, а також доказів на їх підтвердження позовні матеріали не містили. Такі дії ОСОБА_12 були спрямовані на забезпечення розгляду позову без оплати судового збору та за територіальною підсудністю у Корольовському районному суді міста Житомира.

Суддя ОСОБА_6, ухвалюючи рішення про відкриття провадження у справі, не надав належної оцінки відповідності позову ОСОБА_12 вимогам статті 119 ЦПК України. Внаслідок чого позов, поданий без дотримання порядку, встановленого процесуальним законодавством, був прийнятий до розгляду суду.

Відповідну ухвалу про відкриття провадження у справі суддя ОСОБА_6, порушуючи вимоги частини другої статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", пункти 3, 10 Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 року № 740 (740-2006-п) , не вніс до Єдиного державного реєстру судових рішень. Внаслідок цього ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат" було позбавлене можливості взяти участь у справі як особа, права якої можуть бути вирішені.

Продовжуючи порушення вимог процесуального законодавства у справі, суддя ОСОБА_6 всупереч вимогам статей 114, 123, 124 ЦПК України прийняв до розгляду "зустрічний" позов ТОВ "ЮССАМ" про визнання права власності на нерухоме майно, розташоване в Кіровоградській області, від особи, яка не є відповідачем у первісному позові, а також без підтверджуючих документів про сплату судового збору.

Зазначені обставини підтверджуються окремою ухвалою від 23 лютого 2016 року.

Як встановив апеляційний суд Житомирської області, суддя ОСОБА_6, ухвалюючи рішення у цивільній справі № 296/6896/15-ц, обґрунтував його доказом (договір про розірвання договору купівлі-продажу від 23 березня 2015 року), який відсутній у матеріалах справи, та не підписаним й належним чином не завіреним рішенням господарського суду Львівської області від 01 грудня 2009 року.

Крім того, апеляційний суд встановив, що судові рішення, на підставі яких відбулася реєстрація права власності на спірне майно за ТОВ "ЮССАМ", є підробленими, про що свідчить відкриття за цим фактом кримінального провадження. Власником зазначеного майна з 2000 року є саме ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат". Вказані обставини підтверджено рішенням господарського суду Кіровоградської області від 18 вересня 2015 року, ухваленим у справі № 912/2177/15 та залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2015 року.

Встановлені апеляційним судом факти свідчать про порушення ОСОБА_6 вимог статті 212 ЦПК України щодо оцінки належності та допустимості доказів, їх достовірності під час вирішення справи.

За результатами оцінки викладених вище фактів, ВККС України дійшла висновку, що сукупність істотних порушень вимог процесуального законодавства, допущених суддею ОСОБА_6 на стадіях відкриття провадження у справах, їх судового розгляду, свідчать про неналежне ставлення судді до службових обов'язків та є підставою для притягнення його до відповідальності.

Рішенням ВККС України від 14 листопада 2016 року № 1897/дп-16 вирішено внести подання до Вищої ради юстиції про звільнення судді Корольовського районного суду міста Житомира ОСОБА_6 за порушення присяги.

Надаючи правову оцінку рішенню Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно пункту 5 частини 5 статті 126 Конституції України суддя звільняється з посади у разі порушення ним присяги.

Відповідно до статті 116 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України № 2453-VI (2453-17) ) звільнення судді з посади у разі порушення ним присяги відбувається за поданням Вищої ради юстиції після розгляду цього питання на її засіданні відповідно до Закону України "Про Вищу раду юстиції" (22/98-ВР) . Факти, які свідчать про порушення суддею присяги, мають бути встановлені Вищою кваліфікаційною комісією судді України або Вищою радою юстиції. На підставі подання Вищої ради юстиції Верховна Рада України приймає постанову про звільнення судді з посади.

Частиною 5 статті 96 Закону України № 2453-VI передбачено, що за наслідками дисциплінарного провадження Вища кваліфікаційна комісія суддів України може прийняти рішення про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади за наявності для цього підстав.

Аналогічні положення закріплені в статті 32 Закону України "Про Вищу раду юстиції" від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України № 22/98-ВР (22/98-ВР) ), в якій зокрема, визначено, що питання про звільнення судді з підстав, передбачених пунктами 4 - 6 частини п'ятої статті 126 Конституції України (порушення суддею вимог щодо несумісності, порушення суддею присяги, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього), Вища рада юстиції розглядає після надання Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, іншого суб'єкта у випадках, визначених законом, відповідного висновку або за власною ініціативою. Якщо в процесі розгляду питання про звільнення судді за особливих обставин Вища рада юстиції дійде висновку про відсутність підстав для звільнення судді, проте вчинені суддею дії можуть мати наслідком дисциплінарну відповідальність, Вища рада юстиції може прийняти рішення про притягнення суддів Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів до дисциплінарної відповідальності, а щодо інших суддів - про направлення матеріалів до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі норми колегія суддів зазначає, що звільнення судді за порушення присяги відбувалось за поданням Вищої ради юстиції. Тобто до повноважень Вищої ради юстиції відносилось внесення подання до Верховної Ради України, після розгляду цього питання на її засіданні.

До повноважень Вищої кваліфікаційної комісії України відносилось тільки надання висновку з направленням відповідної рекомендації до Вищої ради юстиції.

Разом з тим, вказаний висновок Вищої кваліфікаційної комісії суддів України не є обов'язковим для Вищої ради юстиції, оскільки згідно статті 32 Закону України № 22/98-ВР на своєму засіданні Вища рада юстиції при розгляді справи проводить перевірку наявності чи відсутності доказів щодо порушення присяги суддею та приймає відповідне рішення. Тобто, надання Вищою кваліфікаційною комісією України висновку про порушення суддею присяги є підставою для розгляду вказаного питання Вищою радою юстиції та встановлення відповідних обставин щодо наявності чи відсутності порушення суддею присяги і прийняття у встановленому порядку відповідно наданих повноважень рішення.

Згідно оскаржуваного рішення Кваліфікаційна комісія суддів України направила рекомендацію до Вищої ради юстиції про звільнення позивача з посади з підстав, передбачених пунктом 5 частини 5 статті 126 Конституції України. Тобто вказане рішення носить рекомендаційний характер для Вищої ради юстиції.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України при оскарженні рішень суб'єктів владних повноважень суд перевіряє чи вказане рішення приймалося у відповідності з діючим законодавством, чи не порушені прядок і процедура його прийняття та чи прийняте рішення в межах наданих повноважень.

Виходячи з наведених законодавчих норм та повноважень в даних спірних правовідносинах, суд повинен перевірити чи прийняте спірне рішення в порядку, передбаченому чинним на час спірних правовідносин законодавству, та чи в межах наданих повноважень.

В обґрунтування позову, під час розгляду справи судом, представником позивача зазначено, що відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення не було враховано, наступне:

- справа № 296/11756/14-ц направлена для розгляду до Корольовського районного суду міста Житомира саме апеляційним судом Житомирської області;

- будь-яких скарг на суддю ОСОБА_6 від всіх учасників судових справи, які перебували у нього не направлялось;

- Закон України № 2453-VI (2453-17) в редакції від Закону України від 12 лютого 2015 року, передбачав дисциплінарне стягнення у вигляді догани, яке могло бути застосоване не пізніше шести місяців із дня відкриття Вищою кваліфікаційною комісією суддів України провадження в дисциплінарній справі, але не пізніше року з дня вчинення проступку;

- скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли порушення допущено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов'язків. Будь-якого вироку у кримінальні справі щодо умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов'язків при прийнятті вказаних у оскаржуваному рішенні справах суддею ОСОБА_6 не існує.

За результатами вивчення викладених обґрунтувань, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 16 лютого 2015 року, до Корольовського районного суду міста Житомира направлено для продовження розгляду справу за позовом ОСОБА_11 до ПАТ "Банк Столиця", треті особи: ПАТ "Трест Київміськбуд-1", ПАТ "Унікомбанк" про захист прав споживача.

Тим часом, висновок відповідача про допущення позивачем порушень вимог ЦПК України (1618-15) під час розгляду справи № 296/11756/14-ц, обґрунтований посиланнями на прийняття ОСОБА_6 до провадження заяви про збільшення позовних вимог, які не стосувались предмета позову, який перебував на розгляді у суді, а також прав та обов'язків учасників цього процесу.

Аналізуючи доводи позивача про закінчення строку, визначеного законодавством України, для притягнення до дисциплінарної відповідальності, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується наданими стороною відповідача доказами, дисциплінарні провадження стосовно судді ОСОБА_6 за окремими ухвалами апеляційного суду Житомирської області від 18 червня 2015 року та 23 лютого 2016 року відкриті 23 лютого 2016 року та 20 липня 2016 року.

Отже станом на зазначені дати Закон України № 2453-VI (2453-17) діяв у редакції Закону України № 192-VIII від 12 лютого 2015 (192-19) року.

Станом на час прийняття рішення про відкриття дисциплінарних проваджень частиною 4 статті 96 Закон України № 2453-VI було закріплено, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

Тобто цим правовим нововведенням встановлено, що починаючи з 28 березня 2015 року строк притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності з підстав порушення присяги становить три роки.

Разом із тим, з огляду на недопустимість зворотної дії закону в часі (стаття 58 Конституції), нове правове регулювання не може бути застосоване до правовідносин відповідальності, які виникли до набрання ним чинності, тобто до 28 березня 2015 року.

Проступки вчинені позивачем 17 квітня 2015 року та 24 листопада 2015 року, а тому застосування до них положень Закону України № 2453-VI (2453-17) у редакції, яка діяла до прийняття Закону України № 192-VIII (192-19) є безпідставним.

З огляду на викладене, судом не встановлено порушення порядку та процедури прийняття оскаржуваного рішення.

При прийнятті оскаржуваного рішення стосовно судді Корольовського районного суду міста Житомира ОСОБА_6 Вища кваліфікаційна комісія суддів України врахувала дані, що характеризують суддю, в тому числі щодо відсутності раніше накладених дисциплінарних стягнень, показники його роботи та особисті якості. Водночас, з огляду на встановлені Вищою кваліфікаційною комісією суддів України порушення законодавства, а також наслідки за результатами вчинених діянь свідчать про неналежне ставлення судді до службових обов'язків, системність недотримання ним норм, які визначають форму та порядок здійснення цивільного судочинства, систематичне порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя, а отже, є порушенням присяги і, як наслідок, підставою для внесення подання про звільнення судді із займаної посади, що є пропорційним скоєному та виправданим з урахуванням часу, що минув з моменту прийняття ним рішень.

Станом на час прийняття оскаржуваного рішення Закон України № 2453-VI (2453-17) втратив чинність у зв'язку з набуттям чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII від 02 червня 2016 року (1402-19) (далі по тексту - Закон України № 1402-VIII (1402-19) ).

Відповідно до абзацу 2 пункту 31 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 1402-VIII (1402-19) якщо на день набрання чинності цим Законом Вищою кваліфікаційною комісією суддів України прийнято рішення про відкриття дисциплінарної справи, така справа розглядається колегіями Комісії, визначеними за її рішеннями, у порядку, що діяв на день відкриття дисциплінарної справи. Ухвалюючи рішення за результатами розгляду таких дисциплінарних справ, Вища кваліфікаційна комісія суддів України застосовує дисциплінарні стягнення, визначені цим Законом.

Пунктом 6 частини 1 статті 109 Закону України № 1402-VIII передбачено, що до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Додатково колегія суддів звертає увагу, що 02 березня 2017 року Вищою радою правосуддя прийнято рішення № 409/0/15-17 про звільнення ОСОБА_6 з посади судді Корольовського районного суду міста Житомира на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

Вища рада правосуддя дійшла висновку, що застосування до судді ОСОБА_6 відповідальності у виді звільнення з посади є виправданим та відповідає принципу пропорційності з огляду на характер порушень, допущених суддею ОСОБА_6

Встановлені Комісією обставини та факти підтверджені матеріалами дисциплінарної справи, у зв"язку з чим Вища рада правосуддя дійшла висновку про необхідність звільнення ОСОБА_6 з посади судді Корольовського районного суду міста Житомира за вчинення істотного дисциплінарного проступку.

Таким чином, станом на час розгляду даної справи, оскаржуване позивачем рішення Вищої кваліфікаційної комісії України не порушує та не змінює прав ОСОБА_6, з метою захисту та відновлення яких подано відповідний позов.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Вищої кваліфікаційної комісії України від 14 листопада 2016 року № 1897/дп-16 про внесення подання до Вищої ради юстиції про звільнення ОСОБА_6 з посади судді Корольовського районного суду міста Житомира прийняте в межах наданих повноважень, згідно діючого законодавства та на момент розгляду справи не порушує прав позивача, що є підставою для постановлення рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 94, 161 - 163, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія,

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_6 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа - Вища рада правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.