Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі :

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Микулицької сільської ради Бородянського району Київської області, треті особи : Немішаєвський агротехнічний коледж Національного аграрного університету, Бородянський районний відділ земельних ресурсів Київської області, про визнання бездіяльності Микулицької сільської ради неправомірною, визнання рішень узгоджувальної земельної комісії Микулицької сільської ради та рішень Бородянської районної ради незаконними та відшкодування моральної шкоди,

У жовтні 2007 року позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідно до наказу № 673 по Немішаївському радгоспу-технікуму від 2 червня 1989 року їм та іншим працівникам радгоспу-технікуму виділена земельна ділянка площею 24 га в постійне користування для ведення городнього господарства та у цьому ж році ця ділянка була виділена у відповідності з чинним на той час законодавством на місцевості особисто кожному з позивачів площею 0,10 га.

Дана земельна ділянка відповідно до Державного акту на земельну ділянку знаходилась у постійному користуванні Немішаївського радгоспу-технікуму, правонаступником якого є Немішаївський агротехнічний коледж Національного аграрного університету.

21 листопада 2006 року вони звернулися до Микулицької сільської ради із заявами про передачу виділених їм у 1989 році земельних ділянок в особисту власність, однак до цього часу їхні заяви не розглянуті та рішенням узгоджувальної земельної комісії Микулицької сільської ради № 2 від 19 липня 2006 року рекомендовано земельні ділянки, які були надані під городництво в тому числі і позивачам площею 23,4 га вилучити і передати під індивідуальну забудову жителям с. Микуличі.

Рішенням Микулицької сільської ради від 28 липня 2006 року земельну ділянку площею 24,5 га переведено із земель городництва до земель житлової забудови та рішенням від 27 жовтня 2006 року затверджено список громадян, яким були виділені земельні ділянки під забудову.

Вважали, зазначені рішення узгоджувальної комісії та Микулицької сільської ради такими, що порушують їхні права землекористувачів, оскільки земельна ділянка площею 24,3 га у встановленому законом порядку не вилучалась із Державного акту Немішаївського агротехнічного коледжу НАУ та не належала до земель територіальної громади, тому Микулицька сільська рада не вправі була розпоряджатися даною земельною ділянкою, змінювати її цільове призначення та передавати земельні ділянки, якими вони користуються іншим особам.

Просили визнати незаконною бездіяльність Микулицької сільської ради з розгляду їхніх заяв про передачу в особисту власність земельних ділянок, зобов'язати сільську раду розглянути їхні заяви у місячний строк і в передбаченому ст. 118 ЗК України порядку визнати нечинним та скасувати рішення Микулицької сільської ради від 28 липня 2006 року та від 27 жовтня 2006 року про зміну цільового призначення земельної ділянки площею 24,3 га, рішення узгоджувальної земельної комісії Микулицької сільської ради №2 від 19 липня 2006 року та № 5 від 14 грудня 2006 року, стягнути на користь кожного з позивачів по 3 000 грн. моральної шкоди.

В ході судового розгляду справи доповнили свої позовні вимоги і просили визнати незаконними та скасувати рішення Бородянської районної ради від 3 червня 1999 року в частині встановлення межі с. Микуличі Бородянського району Київської області, рішення Микулицької сільської ради від 1 серпня 2007 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо становлення межі села", рішення Бородянської районної ради від 14 вересня 2007 року "Про погодження проекту землеустрою щодо встановлення межі с. Микуличі в межах Микулицької сільської ради", оскільки вони були прийняті з порушенням діючого законодавства та без узгодження із землекористувачами.

Ухвалою суду від 26 жовтня 2007 року позовні вимоги зазначених позивачів об'єднанні в одне провадження.

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 24 березня 2008 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 20 червня 2008 року рішення Бородянського районного суду Київської області від 24 березня 2008 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції, у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що згідно наказу директора радгоспу-технікуму № 673 від 2 червня 1989 року по Немішаївському радгоспу-технікуму виділено 24 га землі під ведення городнього господарства в постійне користування працівникам радгоспу-технікуму.

Згідно Державного акту на право постійного користування землею № 51 від 4 червня 1989 року Немішаївському аграрному технікуму Микулицькою сільською радою надано у постійне користування 973, 7 га землі в межах згідно з планом землекористування, куди увійшли і спірні земельні ділянки.

Згідно державного акту на право постійного користування № 52 від 4 червня 1989 року Немішаївському аграрному технікуму Немішаївською селищною радою надано у постійне користування 48,1 га землі в межах згідно з планом землекористування.

Рішенням № 2 від 19 липня 2006 року узгоджувальна земельна комісія Микулицької сільської ради пропонувала подати на розгляд сесії питання щодо вилучення та переведення земель з тимчасового використання (городництва) в подальше використання під індивідуальну житлову забудову жителям с. Микуличі у зв'язку з тим, що земельні ділянки площею 23, 4 га на території та в межах с. Микуличі використовуються не в повному обсязі ( всього близько 30 % ) без правовстановлюючих документів.

Рішенням четвертої сесії п'ятого скликання Микулицької сільської ради від 28 липня 2006 року переведено земельні ділянки площею 21,8 та 24,5 га, розташовані в межах с. Микуличі Бородянського району Київської області, із земель городництва до земель житлової забудови, а рішенням шостої сесії п'ятого скликання від 27 жовтня 2006 року затверджено список громадян, яким планується виділення земельних ділянок під забудову.

В листопаді 2006 року позивачі подали до Микулицької сільської ради заяви про передачу їм у власність земельних ділянок, виділених їм у 1989 році у користування.

Узгоджувальна земельна комісія Микулицької сільської ради від 14 грудня 2006 року розглянула заяви позивачів і вирішила не надавати дозволу на приватизацію земельних ділянок, оскільки подані заяви не відповідали вимогам ст. 5 Закону України "Про звернення громадян", в Микулицькій сільській раді згідно земельно-облікової документації відсутні відомості про надання та використання громадянами земельних ділянок на полі площею 24,3 га, крім того, рішенням сільської ради від 28 липня 2006 року земельна ділянка площею 24,3 га переведена з городництва до земель індивідуальної житлової забудови.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили із того, що оскаржуваними рішеннями, діями та бездіяльністю відповідачів не порушені права позивачів як землекористувачів.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна, оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 20 ЗК України зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою.

Статтями 149, 151 ЗК України встановлено, що у разі відмови власника землі або землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішуються у судовому порядку.

Таким чином, при вирішенні питання щодо необхідності зміни цільового призначення землі органи місцевого самоврядування у відповідності до вимог земельного законодавства України повинні вирішити питання щодо вилучення земельної ділянки у землекористувачів.

Проте суди не звернули уваги на те, що спірним рішенням четвертої сесії п'ятого скликання Микулицької сільської ради від 28 липня 2006 року, яким переведено земельні ділянки площею 21,8 та 24,5 га, розташовані в межах с. Микуличі Бородянського району Київської області із земель городництва до земель житлової забудови, не дотримано вимог чинного законодавства щодо порядку вилучення земельних ділянок у попередніх землекористувачів - позивачів у справі, не було отримано їх письмової згоди та не виносилося рішення органами місцевого самоврядування щодо вилучення земельних ділянок, а одразу ж, у порушення встановленого порядку - змінено цільове призначення земельних ділянок та виділено іншим особам під забудову.

Крім того, судами не перевірні доводи позивачів про те, що вони, як землекористувачі спірних земельних ділянок мали переважене право перед іншими особами на надання їм цих же земельних ділянок при зміні їх цільового призначення та їх заяви безпідставно не розглянуті та у порушення чинного законодавства надані їм земельні ділянки безпідставно надані іншим особам.

Так, судами встановлено, що на підставі наказу № 673 від 2 червня 1989 року спірна земельна ділянка була виділена працівникам радгоспу -технікуму для ведення городництва, згідно наказу було складено списки працівників, складена карта-схема земельних ділянок в натурі на місцевості, які були передані Микулицькій сільській раді ( а.с. 78).

Проте, суди свої висновки про відсутність у позивачів правової підстави для користування спірними земельними ділянками, зробили лише на підставі того, що у Микулицькій сільській раді не збереглися документи щодо виділення земельних ділянок позивачам, та при цьому не звернувши увагу на пояснення позивачів та заявлені ними клопотання щодо витребування вказаних документів з адміністрації технікуму.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Бородянського районного суду Київської області від 24 березня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 20 червня 2008 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.