Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Жайворонок Т.Є., Мазурка В.А.,

Лященко Н.П., Перепічая В.С.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживача, відшкодування матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 11 лютого 2008 року та ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 24 квітня 2008 року,

У липні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист прав споживача та відшкодування матеріальної й моральної шкоди, посилаючись на те, що 15 вересня 2006 року вона уклала договір підряду на ремонт системи опалення в її квартирі АДРЕСА_1.

Відповідно до договору, укладеного між сторонами, відповідач був зобов'язаний усунути недоліки в роботі протягом строку гарантії, який складав шість місяців.

2 листопада 2006 року відповідач здав, а вона прийняла роботу за вказаним договором відповідно до акта виконаних робіт.

Однак 12 листопада 2006 року у квартирі ОСОБА_1 відбулося залиття.

Позивачка просила позов задовольнити, стягнути з відповідача в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 10 206 грн., у рахунок відшкодування моральної шкоди 10 тис. грн.

Рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 11 лютого 2008 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Севастополя від 24 квітня 2008 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 10 206 грн., у рахунок відшкодування моральної шкоди 2 тис. грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування судових рішень, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального й процесуального права, та ухвалення нового рішення з вирішенням питання про поворот виконання.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що залиття квартири позивачки відбулося з винних дій відповідача, унаслідок чого ОСОБА_1 завдано матеріальної та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі ст. 1209 ЦК України продавець, виготовлювач товару, виконавець робіт (послуг) зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану фізичній особі внаслідок конструктивних, технологічних, рецептурних та інших недоліків товарів, робіт (послуг), а також недостовірної або недостатньої інформації про них. Відшкодування шкоди не залежить від їхньої вини, а також від того, чи перебував потерпілий з ними у договірних відносинах.

Відповідно до ч. 2 ст. 1210 ЦК України шкода, завдана внаслідок недоліків робіт (послуг), підлягає відшкодуванню їх виконавцем.

Як убачається з матеріалів справи, 15 вересня 2006 року між сторонами укладено договір підряду № 15/10 на ремонт системи опалення у квартирі позивачки (а.с. 15).

Роботи виконані з урахуванням усіх технічних норм і вимог замовника та прийняті останнім повністю, претензії до якості проведених робіт відсутні, що підтверджується актом виконаних робіт (а.с. 14).

Згідно з довідкою, наданою ремонтно-експлуатаційним підприємством № 23, після заміни спеціалістами системи опалення у квартирі позивачки не проведено гідравлічне випробування трубопроводів, оскільки підприємством проводилися ремонтні роботи на елеваторному вузлі, що забезпечують теплоносіями вказану квартиру, роботи були закінчені 17 листопада 2006 року (а.с. 18).

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України (1618-15) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або вирішені ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно зі ст. 337 ЦПК України (1618-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами першої та апеляційної інстанцій досліджено обставини справи повно, зібраним доказам дана належна оцінка.

Оскаржувані судові рішення в частині відшкодування матеріальної шкоди відповідають вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в скарзі доводи є необґрунтованими й правильність висновків судів не спростовують.

Проте, частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення коштів у рахунок відшкодування моральної шкоди, суди не врахували положень ст. 4 Закону України "Про захист прав споживачів" щодо права споживачів на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.

У справі не встановлено обставин, з якими закон пов'язує право споживача на відшкодування моральної шкоди, тому вважати обґрунтованими висновки про задоволення позовних вимог у цій частині немає підстав.

Згідно з вимогами ст. 341 ЦПК України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Керуючись ст. ст. 336, 341, 344, 346 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 частково задовольнити.

Рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 11 лютого 2008 року та ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 24 квітня 2008 року в частині задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди відмовити.

У решті - рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 11 лютого 2008 року та ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 24 квітня 2008 року залишити без змін.

Рішення оскарженню не підлягає.